Новини‎ > ‎

Василь та Маланка – Старий Новий рік та його прикмети і персонажі

опубліковано 13 січ. 2021 р., 02:47 Тетяна Ковальчук
Історично склалося так, що Новий рік у нас відзначається двічі: 1 січня за новим, григоріанським календарем, і через два тижні – за старим, юліанським стилем. 14 січня – день пам’яті св. Василія Великого, архієпископа Кессарії Каппадокійської, який народився близько 330 року у родині  багатих благочестивих батьків. Все свідоме життя він проповідував вчення Ісуса Христа і користувався великою повагою серед віруючих. Українці шанують чесноти святого і увічнили його ім’я в щедрівці  такими словами:
«А що другий празник – святого Василія! Радуйся, ой радуйся, земле, син Божий народився!». 

Споконвіку, напередодні старого Нового року, за давньою народною традицією, справляють Щедрий Вечір – веселе українське свято з обрядами, забавами, скоромною їжею (піст вже минув): багатою кутею, ковбасами, пирогами, варениками, млинцями, смаженими на салі тощо. А ще випікають два спеціальні хліби «Маланка» і «Василь». Зазвичай батько питав, сховавшись за великою мискою з пирогами– Чи бачите ви мене, діти? У відповідь потрібно сказати: – Не бачимо Вас, батьку! – То дай, Боже, щоб і на той  рік не бачили! Цей ритуал  символізував собою замовляння на гарний, високий врожай пшениці, достаток і добробут в родині.

На Щедрий Вечір, тобто в ніч під старий Новий рік, майже по всій Україні, традиційно  ходили гурти ряджених – молодіжні ватаги, які щедрували й водили «Маланку», своєрідний маскарад, що носить ім’я преподобної Меланії, яка померла саме цього дня, 439 року. 

«Маланка» – народне дійство, що прийшло до нас з глибокої давнини, і покликане виконувати магічно-заклинальну функцію – відганяти злих духів і забезпечити людям врожай та здоров’я. Щоб людей не пізнали лихі сили, які можуть заподіяти шкоду, їх треба було налякати. Для цього одягали чудернацький одяг, перевертали кожухи, розмальовували обличчя, виготовляли страшні маски, у руках мали дзвіночки, калаталки, батоги тощо. Цим популярним жіночим ім’ям позначалося не тільки свято, а й конкретний фольклорний образ, що діяв в обряді у двох планах: героїні новорічних пісень-щедрівок та ритуальної маски. З плином часу традиція втратила свій первісний зміст і значення, й зараз носить лише розважальний характер. Основні діючі особи – це перевдягнений у дівчину нежонатий хлопець (Маланка) і, навпаки, дівчина або жінка у чоловічому вбранні (Василь), а також Дід, Баба, Циган і Циганка з дітьми; Коза, Кіт, Чорт, Орач з чепігами (плугом) та ін. Фантазія маланкуючих вражає своєю різноманітністю, тому що зараз майструють солом’яні, шкіряні, навіть металеві Маланки, які у супроводі інших масок ходять від хати до хати з новорічними піснями та поздоровленнями, щедрують господарю. 

Традиційно, дівчата маланкували переважно біля вікон, а ряджені просилися до хати. Проте заходити можна було тільки з дозволу господарів. Коза змерзла та починала тупотіти і проситися до хати, а коли заходила, намагалася буцнути присутніх руками. Під кінець пісні вона завжди «помирала». Це символізувало закінчення родючості та зимову «смерть» рослинності. Проте важливим був момент «оживляння»: щоб привести козу до тями, її треба було розсмішити, чим і займалися усі присутні. Завжди спочатку виконувалися величальні пісні на честь усіх членів родини, а тоді пісні про Маланку.
Всі щедрівки - радісні та оптимістичні, адже важливий не лише сам текст, а й настрій, з яким його виконуєш. Адже варто самому вірити у те, чого бажаєш. Чому часто бажають благополуччя та багатства? Це зумовлено як самим характером занять українців-землеробів, так і тим, що Василь здавна вважався покровителем землеробства та міг допомогти з гарним врожаєм.

А зранку 14 січня ходять від хати до хати і посівають. Посівають лише хлопчики, а зерно (найчастіше пшеницю) вони насипають в рукавичку. Вони обов’язково відвідують родичів та хрещених, бажають їм здоров’я і благополуччя. При цьому привітання та побажання адресовані усій сім’ї та її членам окремо – батькам, дітям, господарю та господині, парубкам і дівчатам. 

Підготувала:                                                                   Кернична О.П., завідуюча бібліотекою

Comments