Новини‎ > ‎

Відкрийтесь, небеса!

опубліковано 21 лист. 2014 р., 23:52 НВК Дев'ять Кам'янець-Подільський

Відкрийтесь, небеса!

                   Зійдіть на землю

                   Всі українські села, приліски та хутори,

                   Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

                   Засядьте над планетою, невинні душі!

                   Зійдіть на води й суші,

                   Збудуйте пам’яті невигойний собор!

                   Це двадцять другий рік.

                   Це тридцять другий рік.

                   Це тридцять третій рік.

                   Це сорок шостий рік.

                   Голодомор. Голодомор. Голодомор.

                Саме цими словами розпочинали екскурсію ведучі Залу пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій 1932-1933 р.р. Щупак Богдан, Починок Наталія та Нікітенко Анна для учнів 9-х класів.

                Затамувавши подих, слухали поетичні рядки:

                    О, як же ти не вмерла, Україно,

                   Бо стільки ж то зловісницька мета

                   Звела людей, приречених безвинно, -

                   Й ніхто за це ні в кого не спитав.

                   Чому, чому, чому, чому,

                   Гонили правду у тюрму?

                   Чому від голоду вмирали?

                   Чому церкви поруйнували?

                   Чому так знищили багато?    

                                Чому не судять винуватих?

2006 року з’явилася у школі експозиція, яку виконали учні випускного класу художнього відділення школи мистецтв. І саме 2006 року прийшли у перший клас сьогоднішні дев’ятикласники. До глибини душі їх вкотре вразила інформація про смерть дітей:» Смертність дітей сягала 50% і більше до загальної кількості померлих. Селян довели до такого фізичного виснаження, що батьки вбивали своїх дітей, аби прогодувати людським м’ясом інших, які зосталися.. У селах 1933 року почалося трупоїдство і людоїдство. Зареєстровано 10 тисяч судів над людоїдами.. Це лише офіційна статистика». 

                    О діти, діти, ангели невинні!

                          Чом ви так тяжко й страшно мовчите?

                   Ви вже ніколи рідній Україні

                   Своїх сердець і душ не віддасте.

                   Ви не розцвівши згинули дочасно,

                   Поклав у землю вас голодомор.

                   Волаю я, їх доленька, до Спаса:

                   “Звільни нас від грабіжників-потвор,

                   О, Боже правий!

                   Ти мій чуєш голос, спаси нас від проклятої чуми,

                   Я ж бачу, як важкий достиглий колос

                   Схилився над голодними дітьми.”

Світ мав би розколотися навпіл, сонце перестати світити, Земля перевернутися, від того, що це було на ній 1932-1933р.р. Але світ не розколовся, Земля не перевернулася. Вона обертається, як їй і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями. Тож пом’янімо сьогодні тих великомучеників, мільйони українських селян-жертв небаченого в історії людської цивілізації  голодомору.


Comments