Новини‎ > ‎

Відкритий лист до Лікарчука Ігоря Леонідовича, директора Українського центру оцінювання якості освіти

опубліковано 19 черв. 2015 р., 03:41 НВК Дев'ять Кам'янець-Подільський

То хто ж винен у результатах ЗНО?

Здається, лише ледачий та байдужий останнім часом не висловлювався щодо цьогорічного ЗНО. Зачекавши, поки вщухнуть наші емоції та амбіції організаторів тестування з української мови та літератури, вирішили все ж звернутися до директора УЦОЯО Ігоря Лікарчука.

Протягом 8-ми років ми найактивніші учасники процедури ЗНО (наш заклад є пунктом оцінювання) та найпалкіші його прихильники. Вважаємо, що запровадження системи ЗНО – єдина найбільш вдала реформа за усі роки незалежності України, яка дійсно дала можливість рівного доступу до якісної освіти. Усвідомлюємо, яких зусиль, розуму і організаторського таланту докладено І.Лікарчуком, щоб запровадити таку систему в Україні. Тому щиро раділи поверненню його до керівництва Центром, адже неприпустимою помилкою і навіть злочином було б занапастити це досягнення в освітянській сфері.

Завдання з мови та літератури попередніх років відповідали чинній програмі, були спрямовані на вияв інтелекту та загального розвитку учнів, спонукали дітей до прочитання творів художньої літератури.

Що ж викликало стільки обурень, здивувань та занепокоєнь цього року? Уперше в тестах дійсно були завдання до тексту, які не мали однозначної відповіді. І якщо певна кількість абітурієнтів «впоралася» з ними, то усі педагоги добре розуміють і знають від своїх учнів, що було це на рівні елементарного вгадування.

Але найбільше нас вразила система перевірки творчих робіт. Чинна програма у вимогах до творчих робіт акцентує на створенні «яскравого, оригінального за думкою висловлювання». На прикладі одного з наших учнів, чиї твори оригінальністю і образністю виборювали призові місця в усіх філологічних конкурсах, переконалися, що підхід до перевірки сертифікаційних робіт був, м’яко кажучи, дивним, а процедура апеляції, яку учень записав на телефон, була відверто непрофесійною і принизливою. Замість чіткого пояснення незрозумілих абітурієнту виправлень у роботі, він почув саркастичне моралізаторство, зауваження, що не має права на власні образні висловлювання, бо не є письменником. Досі не можемо зрозуміти, чому не можна сказати «в позитивному руслі», «на тлі історії» тощо. До речі, член апеляційної комісії вживає слово «понятно», слово «руслі» наголошує на першому складі. Ми розуміємо, що апеляційна комісія з усіх сил «захищала честь мундира», але кількість апеляцій і процедура їх проведення не робить її організаторам честі.

Ми не проти ЗНО і не проти поєднання його з ДПА. Ми не боїмось сертифікації вчителів. Але ми обурені риторикою УЦОЯО щодо місії і місця вчителя у підготовці до ЗНО. Як можна втішатися тим, що батьки висувають претензії закладам освіти і вчителям щодо результатів ЗНО, і не помічати факту, що до укладачів тесту і до організації перевірки творчих робіт та процедури апеляції цих претензій у рази більше.

Перед тим, як звинувачувати вчителів у непрофесіоналізмі, зважте на те, що до самої процедури проведення ЗНО, яку забезпечують учителі, немає жодної апеляції; що саме вчителі української мови та літератури виховали цілі покоління справжніх патріотів, незважаючи на різні налаштування зрусифікованих владних режимів; що один і той же учитель підготував і учня з балами понад 190, і того, який не подолав пороговий рівень. То на підставі чого ви звинувачуєте вчителя у нібито низькому рівні знань учнів? Коли ми навчимося адекватно сприймати те, що діти з різним рівнем розумових здібностей – це нормально? Треба лише на державному рівні вирішити проблему професійної освіти тих, хто не подолав пороговий рівень.

Необхідно усвідомити, що семестрове і річне оцінювання навчальних досягнень учнів не можна порівнювати з балами за тестову роботу, тому що шкільна оцінка виводиться із суми балів за усні відповіді, ведення зошита, групові форми роботи тощо, а не лише за контрольні роботи. Тому при переході на проведення ДПА у формі ЗНО варто реформувати і критерії оцінювання, що є компетенцією уже не школи.

Незважаючи на мізерні зарплати, недосконалі програми, часом недолугі підручники, засилля нікому не потрібних конкурсів, відсутність сучасної матеріально-технічної бази, учителі таки дають дітям необхідний рівень знань. Тому середньостатистичний учень, який готується до трьох-чотирьох ЗНО, має такий багаж знань, що йому може позаздрити кандидат наук. Яскравим свідченням цього є інтерв’ю випускників, які подавали апеляційні заяви. Їх мова вишукана, грамотна, аргументована.

А ось сертифікацію педагогів варто було б розпочати з керівників усіх освітянських підрозділів за запитаннями ЗНО з української мови та літератури, адже здебільшого російськомовні  чиновники зобов’язані бути елементарно грамотними і начитаними перед тим, як давати оцінку пересічному вчителю.

Що ж до професіоналізму вчителя, то найкраща його оцінка – повага учнів, які вважають нас взірцем і моральним ідеалом, незважаючи на суцільний бруд, який виливають на нас ЗМІ, не даючи жодної позитивної публікації чи  бодай якогось повідомлення про наші здобутки.  

Щиро бажаємо, щоб віра суспільства в ЗНО не похитнулася. Тому закликаємо не поспішати із висновками, що у нас немає то математичної, то природничої, то гуманітарної освіти. Потрібно не лише акцентувати на проблемах, а й шукати шляхи позитивного їх вирішення, визнаючи часом і власні помилки.  

Заступник директора з НВР

Кам’янець-Подільського НВК № 9 ім.А.М.Трояна,

учитель української мови та літератури,

учитель-методист Тетяна Худа;

кафедра вчителів української мови та літератури

Comments