І.П.Ткачук

опубліковано 26 квіт. 2018 р., 01:42 НВК Дев'ять Кам'янець-Подільський   [ оновлено 26 квіт. 2018 р., 01:47 ]
І.П.Ткачук
вчитель початкових класів
НВК №9 ім. А. М. Трояна

Формування мотивації школярів у контексті розвитку творчої особистості 

Школа — це серцевина суспільства. Усе, що відбувається в суспільстві, на все це має реагувати школа. Сучасна школа має бути готовою до забезпечення потреб держави в самостійно мислячих особистостях, здатних діяти, розв’язувати гострі проблеми, досягати життєвого успіху.

Тому перебудова освіти орієнтує діяльність школи на формування творчої особистості, розвиток пізнавальної самостійності і активності учнів у навчальному процесі, формування в них творчого мислення, виховання інтересу до навчання, мотивацію учіння.

Мотивація учіння — одна з найскладніших педагогічних проблем сьогодення.

       Сформованість мотиваційної сфери є необхідною передумовою успішності навчальної діяльності. На сучасному етапі надзвичайно важливо розвивати у дітей молодшого шкільного віку не просто бажання вчитися, прагнення оволодівати знаннями, а виховувати у дитини потребу вмотивовано сприймати нову інформацію, вміти її застосовувати в реальному житті.

Мотив – це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. 

Мотивацією вважають сукупність мотивів, які спонукають людину до досягнення мети; сукупність психологічних процесів, які дають поведінці вольовий імпульс і спрямованість.

             Мотиваційна сфера навчання школярів визначається наступними поняттями :

- Сенс навчання ( внутрішнє ставлення учня до навчання)

- Мотив навчання (спонукальна причина до дій)

- Постановка цілей (направленість учня на виконання дій)

- Емоції (реакція дитини на вплив зовнішніх та внутрішніх подразників)

- Інтереси (пізнавально-емоційне ставлення школяра до навчання)

Мотиваційними процесами, стверджують психологи, можна і потрібно управляти, створювати умови для розвитку внутрішніх мотивів, стимулювати школярів. 

Надзвичайно важливо розвивати мотиви досягнення мети, намагання краще вчитися, тому обов’язковою є організація такого навчально-виховного процесу, де ставиться мета, яку треба досягти. Тобто на кожному уроці під час вивчення теми чи розв’язання проблеми має бути націленість на результат, який дозволяє учням переживати успіх у діяльності. 

Мотиви вчіння в кожної дитини особистісні, індивідуальні. Працюючи з різними групами та окремими учнями, учителю необхідно бачити перспективи розвитку їхньої мотивації. Значущою для ефективної навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою та пізнавальними інтересами.

Відповідні мотиваційні складові мають бути закладені та розвиватись передусім у початковій школі. Саме там треба розвивати базові предметні вміння та вміння спільно розв'язувати проблеми.

Засоби для досягнення цієї мети:

·         використання різноманітних форм і методів організації навчальної діяльності;

·         створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу;

·         стимулювання учнів до висловлювань, до застосування різних способів виконання завдань без страху помилитись, дати неправильну відповідь;

·         використання у процесі уроку дидактичного матеріалу, що дозволяє учню вибрати найбільш для нього значущі вид і форму навчального змісту;

·         оцінювання діяльності учня не тільки за остаточним результатом (правильно - неправильно), а й за процесом його досягнення (оригінальність, самостійність тощо);

·         заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати методи роботи інших учнів у процесі уроку, вибирати та засвоювати найбільш раціональні;

·         створення педагогічних ситуацій спілкування на уроці, що дозволяють кожному учню виявляти ініціативу, самостійність, створення обстановки для  самовираження учнів;

·         обговорення в кінці уроку не тільки того, що засвоїли, про що дізнались, а й того, на що сподівались (не сподівались), що б хотілось виконати ще раз тощо;

·         завдання додому не лише називається, визначаються тема й обсяг, а й детально пояснюється спосіб раціональної організації самостійної роботи.

Найвищі можливі освітні результати виникають тільки тоді, коли будь-які впливи вчителів, вихователів, школи в цілому збігаються із власними зусиллями школяра в освоєнні навчальної діяльності, з його активністю щодо «освіти» себе. Саме тому одна з важливих задач сучасної школи полягає в тому, щоб формувати сприйняття дитиною освітнього процесу не тільки як зовнішньої стосовно її діяльності, а і як результату своєї власної діяльності, турботи, особистої відповідальності за створення, розвиток себе, своєї індивідуальності.

Успішному вирішенню проблеми, що  розглядається  також  сприятиме психологічний  мікроклімат на уроці; мотивація навчання, як передумова  успішного  уроку; психологічна культура  учителя; реалізація особистісного підходу у навчально – виховному  процесі:  створення ситуації успіху, забезпечення  педагогічної  підтримки  школяра, ―  адже  до кожної  дитини є  десятки ключів, і все  залежить  від того, як  повернути  той  чи  інший ключ; впровадження  сучасних  інтерактивних  технологій, тому що творчу особистість  може виховувати  творчий вчитель.

Під мотивацією навчальної діяльності розуміють усі чинники, що обумовлюють прояви навчальної активності: потреби, мету, установки, почуття обов’язку, інтереси.

Засобами формування   мотивації  можуть бути:

1. Новизна навчального матеріалу.

2. Незвичайність подачі.

3. Практична значущість нових знань для життя.

4.Суперечливість матеріалу.

5. Оцінка.                                                                        

6. Створення ситуації успіху.

7. Використання ігрових моментів, конкурсів, змагань. 8. Робота в парах або в групах.

9. Гумористичні відступи.

10.Чергування різних видів .

11. Поважне ставлення ,довіра до учнів, надання педагогічно виправданої свободи.

 Навчальна  діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя. Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони, передусім, повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається. Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси. Процес формування мотивів навчання починається з початкових класів. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися із власної волі, з бажанням і радістю.

З метою формування позитивних мотивів навчальної діяльності вчителі використовують такі методи: словесні, наочні і практичні, репродуктивні і пошукові, індуктивні і дедуктивні, а також методи самостійної навчальної роботи. Також використовують наочність, яка підвищує інтерес учнів до питань, що вивчаються, допомагає перебороти втому чи негативні відчуття. Часто застосовують проблемно-пошукові методи, які є надзвичайно цінними у створенні позитивних мотивів навчання, особливо для самостійного вирішення учнями. Кожен із названих вище методів організації навчально-пізнавальної діяльності є не тільки інформаційно-навчаючим, а й мотиваційним. Важливу роль у мотивації навчання виконують методи емоційного стимулювання учнів, які у процесі навчання створюють ситуацію емоційно-моральних переживань. Емоційні уривки з текстів, ілюстрації, емоційна розповідь учителів – це прийоми реалізації методу створення емоційних переживань у навчанні. Одним із прийомів емоційного мотивування навчання є створення ситуації захопленості. Для створення емоційних ситуацій під час проведення уроків велике значення мають художність та емоційність мови вчителя. Без емоційності мова вчителя є тільки інформативно корисною, але, на жаль, вона не стає позитивним методом активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Для формування навчальних мотивів велике значення має використання ситуацій пізнавальної новизни, пізнавальних ігор, навчальних дискусій, пізнавальних суперечностей, використання різноманітних аналогій, створення ситуацій успіху тощо.

Як метод мотивації всім учителям потрібно використовувати аналіз життєвих ситуацій. Цей метод безпосередньо мотивує навчання за рахунок максимально ймовірної конкретизації знань, тісного зв’язку з особистісною вагомістю для учня і його оточення.

Одним із найдієвіших методів мотивації навчання для учнів з низьким рівнем навчальних досягнень має бути створення на уроці ситуації успіху. Тому вчителям потрібно добирати для учнів посильні завдання, оцінювати їхнє виконання, під час цього слід забезпечувати належний мікроклімат, у якому учень позбувся би почуття невпевненості та страху. Схвальні оцінювальні судження вчителя викликають в учнів позитивні емоції. Часто оцінка відіграє роль вольового мотиву, проте говорити про її стимулююче значення можна тільки тоді, коли вона викликає в учня бажання поглибити знання, формує у нього вольові риси характеру. Дієвість оцінювання значною мірою залежить від коментування її педагогом, бо гуманізація освіти вимагає, щоб навчання було вільним від тиску на учнів, психологічного дискомфорту, породженого необ’єктивним оцінюванням.

Проте використовувати тільки мотиви пізнавального інтересу – недостатньо. Особливо важливо, щоб учителі школи розвивали в учнів мотиви обов’язку і відповідальності у навчанні. У цьому разі вони намагатимуться перемогти всі ймовірні труднощі, відчуватимуть радість від цих перемог, навіть з тих предметів, до яких не мають безпосереднього інтересу.

У цьому полягає органічний зв’язок мотивів обов’язку та інтересу, про які слід пам’ятати кожному вчителю і не протиставляти їх між собою. Таким чином, формувати в учнів мотиви обов’язку і відповідальності необхідно на основі методів пояснення суспільного й індивідуального значення навчання, методів вправ, методів похвали за успішне й добросовісне виконання обов’язків, методів оперативного контролю за виконанням вимог та ін.

            Важлива роль у мотивації учнів до навчання відводиться стилю спілкування вчителя з учнями під час уроку та в позаурочний. Пріоритетним визначено демократичний стиль спілкування.

Пізнавальна мотивація включає прагнення до пізнання навколишнього світу, розширення кругозору, пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, інтересу до певних предметів і до процесу учіння, прагнення до оволодіння способами самостійної розумової праці. Інваріантною складовою розвиненої навчальної мотивації є пізнавальна активність дитини. Вона визначається на підставі наявності стійкої працездатності, вміння долати перешкоди та вносити корективи в процес навчання. Ознаками її наявності є стійка увага протягом уроку. Пізнавальна активність визначає:

·         види пізнавальних труднощів, які здатен долати учень;

·         реакцію на невдачі в навчанні;

·         здатність визнавати помилки;

·         здатність примушувати себе переробляти неякісну роботу.

Пізнавальна мотивація в широкому розумінні наявна у всіх дітей. Але наявність пізнавального інтересу ще не означає прийняття навчального завдання. Для цього потрібно, щоб пізнавальний інтерес був спрямований саме на навчання, й визначальна роль тут належить мотивації. Досліджено, що у випадку відсутності мотивації до навчання задатки не перетворюються на здібності, а інтелектуальний і особистісний розвиток відбувається повільно. Але й мотивація не забезпечить успіхів у навчанні, якщо вона не підкріплена іншими чинниками: інтелектом, особистісними рисами,  а також працелюбністю, відповідальністю, самостійністю. Саме це сприятиме народженню глибоких пізнавальних інтересів (мотивів), без наявності яких неможлива робота із самовдосконалення  самої особистості.

Таким чином, можна стверджувати, що створення креативного навчально-виховного середовища у загальноосвітньому навчальному закладі впливає на мотивацію навчання учнів, залучає їх до різноманітних видів самостійної роботи, внаслідок чого підвищується рівень знань, умінь, навичок у майбутньому, набувається досвід творчої діяльності, а отже підвищується якість освіти.

Завантажити в PDF

Comments