Останні оголошення

  • Earth day is every day Учні 6-А класу ( учитель Євчук О.В.) долучилися до відзначення Дня Землі.  Вони провели серію уроків англійської мови та створили проєкт "Earth day is every day" Пам`ятайте: День ...
    Опубліковано· Тетяна Ковальчук
  • Планета - мій дім До Дня Землі (22 квітня) учні 8-А класу долучились до Найбільшого уроку у світі з екології та кліматичних змін «Планета – мій дім». Проект було створено Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ ...
    Опубліковано· Тетяна Ковальчук
  • ❗ 6 ПІДКАЗОК ЯК ВІДНОВИТИ ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС ДИТИНИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ Психологічно комфортне на 100 % життя для кожної людини це міф. Нажаль. Всі ми знаємо, що протягом життя, взаємодії з оточення можуть виникати різні ситуації, які можуть спричинити психологічну травматизацію.В ...
    Опубліковано· Тетяна Ковальчук
  • 🧨ТЕХНІКА "ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД НЕБАЖАНИХ ЕМОЦІЙ" або ✅10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ 1️⃣.Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)2️⃣.Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.3️⃣.Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з ...
    Опубліковано· Тетяна Ковальчук
  • Тиждень Психології онлайн. День ІV. Прислухайся до себе Завдання третього дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо…. Коли ми концентруємося на одній активності, то мозок витрачає менше енергії й перебуває у режимі «відпочинку». Так він відключається від ...
    Опубліковано· Тетяна Ковальчук
Відображаються 1 - 5 із 878 записів. Переглянути більше »




Earth day is every day

опубліковано Тетяна Ковальчук

Учні 6-А класу ( учитель Євчук О.В.) долучилися до відзначення Дня Землі.  Вони провели серію уроків англійської мови та створили проєкт "Earth day is every day" Пам`ятайте: День землі - кожен день. Бережімо природу!

Відео YouTube



Планета - мій дім

опубліковано Тетяна Ковальчук

До Дня Землі (22 квітня) учні 8-А класу долучились до Найбільшого уроку у світі з екології та кліматичних змін «Планета – мій дім». Проект було створено Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), що має на меті провести заняття у 100 країнах світу.
Урок було проведено з метою  розповісти учням про екологічну культуру, відповідальне споживання у контексті Цілей сталого розвитку та надихнути їх своїми щоденними діями протидіяти зміні клімату.
 
   


❗ 6 ПІДКАЗОК ЯК ВІДНОВИТИ ПСИХОЛОГІЧНИЙ РЕСУРС ДИТИНИ В ДОМАШНІХ УМОВАХ

опубліковано Тетяна Ковальчук

Психологічно комфортне на 100 % життя для кожної людини це міф. Нажаль. Всі ми знаємо, що протягом життя, взаємодії з оточення можуть виникати різні ситуації, які можуть спричинити психологічну травматизацію.
В дорослому віці нам легше витримувати подібні ситуації, а от дітям складніше.
Великою мірою ступінь впливовості травматичної ситуації на психічних розвиток дитини залежить від наявного внутрішнього ресурсу, який допомагає не «розсипатись», «зберегти» ще не до кінця сформовану особистість. Чим більше ресурсу, тим легше, з найменшими втратами дитина впорається з психотравмуючою ситуацією.
Як дитячий психолог, з досвіду, можу сказати, що інколи батьки самі, в домашніх умовах можуть забезпечити дитині психологічний ресурс або відновлення його після травмуючих подій! Ловіть 6 підказок.
✅ Похвала. Під час травматизації самооцінка дитини може знижуватись. Описова похвала дозволить підтримати її на нормальному рівні. Знаходьте ситуації, за які дитину реально можна похвалити, описуйте їх, звертайте увагу малечі на речі чи дії, які в неї гарно виходять.
✅ Стабільність. Батьки можуть забезпечити дитині стабільне середовище. Варто організувати простір довкола дитини так, щоб він був звичним, малечі легко було б в ньому орієнтуватись. Цьому сприяє дотримання сімейних традицій (вечеря разом, казка перед сном, настільні ігри).
✅ Передбачуваність. Дитина повинна знати що буде зараз, через годину, завтра. Перед тим як йти кудись (чи ви готуєтесь до зустрічі гостей) попередьте малечу, розкажіть «хто», «куди», «навіщо».
✅ Чуттєвість. Говоріть більше про почуття дитини і розказуйте про свої. Не блокуйте прояв так званих «негативних» (злість, гнів, страх і т. д.) Таким чином ви розвиваєте емоційну сферу дитини і допомагаєте проявитись по чуттям, які за певної причини залишились не проявленими. В цьому мені дуже допомагає книга Ґжеґожа Касдепке «Велика книга почуттів». Рекомендую!
✅ Сумісна творчість. Пригадайте який вид творчості вашій дитині подобається найбільше – ліплення, малювання, аплікації чи можливо щось більш вишукане – створення прикрас чи вишивання? І займіться цим з малечею. При цьому не критикуйте і намагайтесь не оцінювати результат творчої діяльності. Улюблений вид діяльності розслабляє і заспокоює. А коли поряд ще й рідна людина – взагалі має великий терапевтичний ефект.
✅ Мінімум новинок. Певний період часу, по можливості, не відвідуйте нових місць та не займайтесь новими видами діяльності. Для пізнання нового витрачається велика кількість енергій, а для дитини під час травми потрібно її якщо не накопичувати, то хоча б зберігати.

🧨ТЕХНІКА "ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД НЕБАЖАНИХ ЕМОЦІЙ" або ✅10 КРОКІВ ДО СПОКОЮ

опубліковано Тетяна Ковальчук

1️⃣.Увійдіть у стан рівноваги (дихання, м’язова релаксація тощо)
2️⃣.Сконцентруйтесь на проблемній ситуації. Пригадайте ситуацію, яка викликає неприємні емоції.
3️⃣.Визначте емоцію, яку переживаєте у зв’язку з цією ситуацію, від якої хочете звільнитися. Оцініть інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Ще раз подумайте, чи насправд іхочете відпустити емоцію? Як почуватиметеся, якщо ця емоція зникне? Якщо готові попрощатися з емоцією, переходьте до наступних кроків. 
4️⃣.Прислухайтесь до фізичних відчуттів у тілі. Що ви відчуваєте (порожнечу, холод, задерев’яніння, тиск, напругу, спазм, відчуття важкості, серцебиття, змінене дихання тощо) і де (уголові, горлі, грудях, животі, спині, руках, ногах...)? 
Наприклад, тиск в грудній клітці, спазм у шлунку, клубок у горлі тощо.
5️⃣.Які асоціації, образи пов’язані з цими тілесними відчуттями (камінь, палка, змія, їжак тощо).
6️⃣.Відокремте ваше «Я» від емоції. Емоція є лише частиною вас, належить вам, від неї можете звільнитися. Коли відчуєте, що «Я» – це «Я», а емоції – це лише емоції, якими ваше «Я» може управляти, тоді з’явиться можливість відпустити їх.
7️⃣.Відпустіть емоцію на свободу. Просто відпустіть. Виберіть найбільш прийнятний для себе спосіб:
✅Продихайте емоцію, спостерігаючи за образом. Уявляйте собі, ніби з потоком дихання на видиху образ поступово покидає вас і ваше тіло. Або трансформуйте образ з негативного в позитивний: міняйте форму (закругляйте гострі кути, згладжуйте виступи), забарвлення (агресивні кольори перефарбовуйте в спокійні, створюйте гармонійну колірну гамму), робіть його легким, теплим, приємним на дотик, таким, що приносить вам задоволення. Поверніть змінений вами образ в себе і розчиніть його в глибинах свого організму. Відчуйте, як змінилися ваші переживання.
✅Починайте переживати свої емоції. Нехай вони заповнять ваше тіло і розум. Якщо це горе, можете заплакати, гнів – відчуйте, як «закипає кров», змінюється дихання і напружуєтьсятіло. Переживіть свої почуття тае моції. Переживайте і спостерігайте. Будьте в контакті з диханням. Відчуйте, як змінюються ваші переживання.
✅Висловіть емоцію в русі (наприклад, протанцюйте її під музику). 
✅Висловіть емоцію мовою малюнку або в іншій творчій діяльності. 
8️⃣. Перевірте результат. Критерій, ознака звільнення від емоції: фізичне і емоційне полегшення. Ви можете відчути, ніби тягар впав з плечей; раптову хвилю холоду по тілі; чи стало смішно. Така реакція означає, що накопичена емоційна енергія звільнилася.
9️⃣.Виміряйте знову інтенсивність емоції за 10-бальною шкалою. Повторюйте техніку дотих пір, поки інтенсивність не зменшиться до найменшої цифри.
🔟. Похваліть себе. Скажіть щось таке: «Я це зробив/ла!», «Я – молодець!».

Тиждень Психології онлайн. День ІV. Прислухайся до себе

опубліковано Тетяна Ковальчук

Завдання третього дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо….

Коли ми концентруємося на одній активності, то мозок витрачає менше енергії й перебуває у режимі «відпочинку». Так він відключається від багатозадачності та стишується. Корисним інструментом для цього можуть бути розмальовки-антистрес»

1. Розмальовки антистрес – шлях до гармонії!
Якщо людина турбується про себе, знає, що їй подобається робити і що приносить задоволення, то вона може накопичити свій ресурс наперед. Адже у критичних і тривожних ситуаціях виділяються гормони кортизол і адреналін, які блокують повноцінну роботу мозку. Тоді важко згадати про речі, які приносять задоволення.

Якщо є можливість і бажання малювати протягом цілого дня — будь ласка, малювання не має обмежень у часі. Тут важлива мета. Запитайте себе: для чого я це роблю? Якщо ви малюєте, щоб допомогти собі й організувати думки — це одна мета. Зовсім інша — отримати задоволення від малювання. Коли ви присутні у процесі малювання, заштриховуванні, підкресленні, виділенні контурів, підборі кольорів, а не у своїх думках, — це і є терапевтичний ефект розмальовки. Але зверніть увагу, чи приносить вам це задоволення. Адже здатність мозку робити постійно одну і ту ж дію також обмежена


2. Інтерактивна лекція «Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту кожному?»
На сьогодні велике значення приділяють розвитку емоційного інтелекту. Науковці стверджують, що для досягнення успіху, людина має вирізнятися не стільки високим рівнем академічного інтелекту (IQ), скільки розвинутим емоційним інтелектом (EQ). Тобто комунікативні здібності та емпатія є рушійною силою в досягненні мети. Тож виникає необхідність не лише поглиблювати знання та вміння, а й учитися розуміти емоції власні та інших людей і вміти взаємодіяти з ними.
Отже, Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.
 


Відомо, що без розвиненого емоційного інтелекту ефективне лідерство неможливе. Американський письменник, психолог, науковий журналіст Д. Гоулман наводить переконливі дані досліджень Гарвардського університету: успішність будь-якої діяльності лише на 33% визначається технічними навичками, знаннями та інтелектуальними здібностями (IQ), а на 67% — емоційним інтелектом.
Д. Гоулман стверджує, що мікроклімат у будь-якому колективі (дитячому чи дорослому) на 50—70% залежить від дій однієї людини — лідера. Тільки один окремо взятий організаційний клімат — емоційне ставлення людей до роботи — здатний пояснити 20—30% відмінностей у продуктивності праці робітників
Формула гармонійно розвиненої Особистості: IQ + EQ
Низький рівень емоційного інтелекту здатний призвести до психологічної проблеми – алекситиміі.
Алекситимія – це нездатність до вираження емоцій в усній формі, тобто словесно описати їх, що підвищує ризик виникнення психосоматичних захворювань у дітей та дорослих.
Усвідомлюючи актуальність цього питання, психологи наголошують на необхідності розвитку емоційного інтелекту в усіх учасників освітнього процесу. Останні дослідження вчених говорять про те, що нервові шляхи мозку постійно розвиваються. Це дає впевненість стверджувати, що емоційний інтелект можна розвивати до середини життя, а надалі — підвищувати його рівень за допомогою навчання та тренування. Існує цілий спектр методів, прийомів та рекомендацій націлених на розвиток емоційного інтелекту. Пропоную деякі вправи з розвитку емоційного інтелекту.
3. Вправи для розвитку емоційного інтелекту
Вправа 1
1. Протягом трьох хвилин запишіть слова, вирази, словосполучення, які дають вам змогу точно висловити емоції. Зверніть увагу на кількість слів: ______________________________________________________________________________________________

• Понад 30 слів — ваш словниковий запас цілком дає змогу висловлювати ваші почуття; ви можете розраховувати на те, що Ваші емоційні переживання будуть зрозумілі оточенню;
• 20—30 слів — ви можете в різний спосіб висловити свої почуття, але тренування Вам не завадить;
• менше ніж 10 слів — вам необхідне тренування у вираженні почуттів. Зверніть також увагу на те, яких емоцій у Вас більше — позитивних чи негативних? Це характеризує вашу особистість і ваше ставлення до життя.
2. Щоб навчитися приймати прояви емоцій інших людей, повивчайте, у виявленні яких емоцій ви відмовляєте іншим людям. Для цього продовжить речення (маючи на увазі виявлення емоцій іншими людьми):
1. На людях ніколи не можна виявляти____________________________________________________________
2. Не можна дозволяти собі _____________________________________________________________________
3. Це обурливо, коли ___________________________________________________________________________
4. Мене бісить, коли інші люди ___________________________________________________________________
Швидше за все, ті емоції, які ви не дозволяєте проявляти іншим, не дуже дозволяєте й собі.
3. Переформулюйте ірраціональні установки, додавши до цих тверджень дозвіл на прояв емоцій, і перепишіть їх, наприклад: «Мені не подобається, коли інші люди підвищують на мене голос, але я розумію, що іноді інші люди можуть втратити над собою контроль». Такі переформулювання допоможуть почуватися більш спокійно, коли людина поруч досить бурхливо виявляє свої емоції.
1._____________________________________________________________

2._____________________________________________________________

3._____________________________________________________________

4._____________________________________________________________

5._____________________________________________________________

6. ____________________________________________________________

Вправа 2

Переформулюйте твердження «Ти-повідомлення» у «Я-висловлювання», спираючись на схему техніки вербалізації емоцій: Я відчуваю… (емоція) коли… (поведінка) і я хочу… (бажаний результат).
«Ти-повідомлення» «Я-висловлювання»
Ти завжди мене перериваєш _________________________________
Ти завжди спізнюєшся _________________________________
Ти завжди на мене кричиш _________________________________
Ти постійно береш гроші в борг і не віддаєш мені його _________________________________
Ти завжди повідомляєш про зміни в останню хвилину _________________________________
Ти не виконуєш свої обіцянки _________________________________

Вправа 3

Проектування конструктивної емоційної взаємодії з іншими людьми
1. Оцініть ваші взаємини з колегами відносно вашої задоволеності ними (від 0 до 10). Оцініть ваші взаємини з:
· керівництвом __________;
· учителями __________;
· конкурентами __________;
· учнями __________;
· батьками __________;
· наглядовими структурами __________.
2. Зазначте на діаграмі поставлені бали в кожному секторі відповідно. За умови, що в центрі кола — 0, а на гребені — 10.


3. Заштрихуйте заповнені зони.
4. Зробіть висновок про те, які емоції переважають у кожних взаєминах, які з них вимагають корекції і в чому саме полягає проблема.
5. Сформулюйте результат, якого б ви хотіли досягти.
6. Підготуйте перспективний план із налагодження взаємин, який охоплюватиме діяльність усіх важливих людей у різних напрямах.
7. Перечитайте план.
8. Перечитайте результат, який ви сформулювали спочатку. Чи допоможуть заплановані вами дії досягти цього результату? Чи впевнені ви в цьому? Які є ще дії, які можуть допомогти досягти того ж самого результату (можливо, ви втрачаєте потенційні варіанти дій)?
9. Дайте собі відповідь на запитання:
· Якими для вас можуть бути наслідки цих дій?
· Якими можуть бути наслідки цих дій для іншої людини (людей)?
· Якими можуть бути наслідки цих дій для вашої системи (сім'ї, школи, колег, друзів і т.д.) загалом?
· Чи врахували Ви можливі довгострокові наслідки?
4. 30 порад для розвитку емоційного інтелекту
Позитивне мислення
Позитивне мислення – це один із головних елементів емоційного інтелекту. Чому? Тому що емоційний інтелект пов’язаний з управлінням емоціями і ситуаціями в позитивному, оптимістичному, конструктивному ключі, а також із усвідомленням позитивного значення будь-якої емоції.
Негативне мислення, навпаки, пов’язане з негативною інтерпретацією подій і емоцій. Воно зосереджене на важких аспектах емоцій і ситуацій, і часто застряє на них. Наприклад, уявіть собі, що ви пообіцяли колезі завершити доповідь для презентації, запланованої на наступний день. Повернувшись додому, ви зрозуміли, що забули це зробити. Ви засмутилися, відчуваючи себе винуватим. Ви говорите собі, що безнадійні. Замість того щоб визнати помилку і подумати про те, що можна зробити для її виправлення, ви тонете в морі негативних думок, самозвинувачень і докорів: «Чому я забув це зробити? Вона повинна була нагадати мені ще раз. Чому я завжди повинен робити усю роботу, яка звалюється на мене в останню хвилину?»
Якщо піддатися негативному мисленню, яке завжди приходить разом із помилками, труднощами і розчаруваннями, то можна лише ускладнити собі рух вперед. Але, володіючи емоційним інтелектом, ви зумієте визнати труднощі, а потім позитивно і конструктивно відреагувати на них.
Порада 1
Намагайтеся краще розуміти те, як ви мислите

Найчастіше ми просто не помічаємо своїх негативних думок. Пригадайте те, про що вам часто доводилося переживати: про те, яка тяганина починалася у вас під час планування подорожей, про колег, клієнтів або родичів, з якими вам важко ладнати, про певні обов’язки або про те, що ви не любите робити. Які негативні думки спадають вам на думку?
Порада 2
Запитайте себе: «А що таке позитивне мислення?»

Тепер, дізнавшись більше про негативні думки, ви можете вибрати: продовжувати чіплятися за них або перейти до позитивних думок, які підбадьорюють і надають сили. Скажімо, ви зловили себе на думці: «Я вже по горло ситий цим холодом і дощами. У червні! Чи буде у нас взагалі коли-небудь нормальне літо?!» Звичайно, для цієї скарги є підстави. Що може бути конструктивного у цій думці? Вона здатна спонукати вас придбати дешевий тур до якого-небудь сонячного місця …, і таким чином у вас з’явиться щось, чого варто чекати. Це вже добре. А у нескінченних скаргах на погану погоду нічого хорошого немає.
Порада 3
Додавайте слово «але» після кожної негативної думки

Як тільки ви спіймаєте себе на негативній думці, додайте до неї слово «але». Це підштовхне вас до того, щоб закінчити позитивною пропозицією: «… але у нас ще залишилася кілька місяців літа – вистачить часу насолодитися теплою погодою», «… але завтра я можу прийти на роботу раніше і закінчити доповідь». Уявіть собі позитивний результат, зосередьтеся на тому, що ви можете зробити і що контролюєте …
Невербальна комунікація
Ми увесь час передаємо один одному інформацію про наші потреби, почуття, наміри, уподобання і антипатії, причому не тільки словами, а й усім своїм виглядом.
Якщо людина зла, перелякана, здивована, відчуває огиду, радість або смуток, їй навіть не потрібно нічого говорити – все написано у неї на обличчі.
Але інші емоції буває нелегко розпізнати: ви не завжди можете визначити тільки по виразу обличчя людини, що він зараз відчуває.
Звичайно, ви можете запитати, але те, що людина говорить про свої відчуття, і те, що він відчуває насправді, – це різні речі. Люди не завжди чесно говорять про свої почуття і не завжди самі ясно їх розуміють. Проте вони дають підказки і роблять це за допомогою невербальної комунікації.
Дослідження професора Альберта Мейєрабіана показали, що емоції і почуття на 7% передаються словами, на 38% – тоном голосу і на 55% – мовою тіла. Це означає, що 93% того, що людина дійсно відчуває, передається невербально.
Вираз обличчя, поза, жести і тон голосу емоційно забарвлені і можуть дати вам підказки, забезпечивши корисною і надійною інформацією про справжні почуття і наміри іншої людини.
Порада 4
Шукайте більше ніж одну підказку

Один-єдиний вислів або жест зазвичай не можуть розповісти вам стільки, скільки поєднання жестів, пози, виразу обличчя і тону голосу людини. Вам потрібно шукати комбінацію невербальних сигналів.
Порада 5
Враховуйте контекст

Певні обставини або ситуацію, в якій знаходиться людина, коли намагаєтеся зрозуміти, що він зараз відчуває. Саме поєднання невербальних сигналів і контексту, в якому вони подаються, створить точну картину його почуттів, намірів і потреб.
Порада 6
Звертайте увагу на невербальні сигнали

Коли хтось не справляє враження чесної людини, коли його слова не звучать правдиво і здаються неправдивими, це відбувається тому, що те, щo він говорить, не відповідає невербальним сигналам. Наприклад, хоча людина може і посміхатися, коли хтось інший отримує нагороду, відсутність зорового контакту і занадто гучний пронизливий голос видають її справжні почуття.
Порада 7
Відстежуйте зміни

Зміни в емоційному стані людини проявляються в її невербальній поведінці. Що б не відбувалося всередині, назовні все відображається.
Порада 8
Тренуйте своє вміння «зчитувати» людей

Спостерігайте, як люди взаємодіють один з одним у барах, ресторанах, кафе, магазинах, і відзначайте, як вони поводяться і реагують один на одного. Спробуйте уявити, що вони говорять і відчувають, судячи з того, що між ними відбувається. Вимкніть звук під час перегляду фільму, дискусійної передачі або мильної опери і поспостерігайте за жестами, виразами облич і т. д. Яке поєднання невербальних сигналів наводить вас на думку про те, що людина відчуває ту чи іншу емоцію?
Терпіння
Найчастіше у нас є безліч причин для нетерпіння. Черга рухається з черепашачою швидкістю. Або ви все ще чекаєте, поки хто-небудь надішле необхідну вам інформацію, відповість на листа або завершить свою велику презентацію.
А ваші діти – їм ціла вічність потрібна, щоб зібратися! Що б це не було, ви можете відчути, що починаєте тривожитися, хвилюватися і злитися. Ми відчуваємо нетерпіння, зрозумівши, що те, що нам необхідно або чого ми хочемо, займе більше часу, ніж хотілося б, і тоді починаємо шукати тих, кого можна в цьому звинуватити, або думати, як пришвидшити справу.
Демонстрація роздратування, яка допомагає зняти причини цього роздратування і домогтися виконання справи, – це добре, але при відсутності ворожого тону. Інакше ви змусите оточуючих захищатися. Нетерпіння починає працювати проти вас, коли ви відчуваєте такий стрес, що не можете мислити ясно, не можете вирішити, де варто почекати, а де – спробувати прискорити процес, змінити напрямок руху або взагалі здатися.
У той же час терпіння дозволяє вам зробити крок назад, щоб спокійно пороздумувати про дратівливі обставини, залишатися спокійним, зосередженим і нічого не робити похапцем через тривоги або роздратування. Терпіння дає вам сили чекати і спостерігати, щоб знати, коли починати діяти. 
Порада 9
Учіться розпізнавати фізичні відчуття – напругу, занепокоєння і тривогу, які з’являються у вас разом із думками про те, що хтось занадто зволікає

Спробуйте відслідкувати момент, коли Ви стаєте збудженими, роздратованими і починаєте виходити з рівноваги? Що у цей час відбувається у Вашому тілі?
Порада 10
Припиніть підживлювати своє нетерпіння думками про те, як погано і повільно все відбувається

Краще скажіть собі: «Це трохи незручно, але терпимо. Я цілком можу з цим впоратися». Якщо виникне необхідність усе прискорити, вам слід буде зберігати ясність думки, щоб придумати можливі варіанти дій.
Порада 11
Тренуйте терпіння

Знайдіть довгу і повільну чергу і станьте у неї. Для цієї мети підійдуть і дорожній затор, і супермаркет, і банк, і поштове відділення. Замість того щоб дратуватися, говоріть собі: «Я буду спокійно чекати». Озирніться навколо, розгляньте усе, що знаходиться біля вас, поспостерігайте. Поводьте себе так, ніби ви спокійні. Якщо здаватися терплячим, то часто можна і відчути себе таким.
Порада 12
Знаходьте, чим зайнятися, коли доводиться чекати

Нехай це буде черга, затримка рейсу або люди, які спізнюються, вчіться чимось займати свій мозок, коли доводиться чекати. Якщо ви зумієте відволіктися – чимось заповнити час, – то в деякій мірі відчуєте контроль над ситуацією. Читайте. Пишіть текстові повідомлення або телефонуйте друзям чи колегам. Слухайте музику чи аудіокнигу.
Порада 13
Будьте терплячими до інших

Є люди, які від природи усе роблять або говорять повільніше, аніж ви. Нагадуйте собі, що ваше нетерпіння навряд чи змусить їх поквапитися, зате завадить їм ясно мислити і діяти швидко і компетентно. Своїм нетерпінням ви створюєте для них стрес.
«Поводитися так наче»
Чи можна змусити себе відчути якусь емоцію? Наприклад, відчути себе палким, зацікавленим, впевненим, мотивованим, щасливим? Так, можна. Якщо поводити себе «так наче».
Емоції мають три складові: думки, поведінку і фізичні відчуття. Будь-яка з цих складових може послужити спусковим гачком для інших. Це означає, що ваші думки можуть вплинути і на вашу поведінку, і на ваше фізичне самопочуття. Так само ваша поведінка може вплинути на ваші думи або почуття.
Ви можете використовувати цю закономірність як перевагу. Поводьте себе так, «наче» ви що-небудь відчуваєте, і ви наблизитесь до тієї емоції, яку хочете відчути. Чен, ілюстратор-фрілансер, каже: «Я знаю, що «відчути себе так наче» рідко вдається, поки справді що-небудь не зробиш. Тому, хоча я так себе і не почуваю, я проштовхуюся через це відчуття, я починаю і, ще не встигнувши нічого зрозуміти, розчиняюсь у малюванні. Ось що змушує мене розпочати – я знаю, що відразу відчую себе так, як треба, як тільки почну».
Ісаак Ньютон виявив, що об’єкти, які знаходяться в спокої, мають інерцію спокою. А об’єкти у русі мають інерцію руху. Це стосується і почуттів, і яблук, які падають з дерева! Коли ви поводите себе так, «наче» щось відчуваєте, ви створюєте фізичний рух, який, у свою чергу, запускає думки, які відповідають цій фізичній дії. 
Порада 14
Виділіть всього п’ять хвилин у день на позитивну дію

Що б ви не хотіли відчути, поміркуйте пару хвилин над тим, як би ви себе поводили, відчуваючи цю емоцію насправді. Що б ви відчували, робили і думали?
Уявіть собі, що ви нудьгуєте на осоружних зборах або презентації. Як змусити себе відчути інтерес і взятися за роботу? Робіть те, що б ви робили, якби вам дійсно було цікаво: занотовуйте, задавайте запитання, виявіть зацікавленість виразом обличчя, запитуйте думку інших, подумайте про те, що б вони сказали стосовно інших питань.
Порада 15
Вирішіть, що ви зробите у першу чергу

Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.
Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.
Порада 16
Пам’ятайте про позитивну петлю зворотного зв’язку

Якщо ви будете поводити себе так, «наче» все добре, позитивний вплив буде поширюватися на ваші подальші думки і дії. Не чекайте, поки ваші думки і почуття зміняться, щоб застосувати дію. Через деякий час почуття, які ви б хотіли відчувати у певній ситуації, почнуть виникати природним чином.
Спробуйте це – без будь-яких очікувань, просто для того, щоб це відчути.
Порада 17
Прислухайтесь до почуттів

Важливо розуміти, що слухання – це не пасивний, а активний процес. Важливо з усією увагою поставитися до того, що говорить інший, щоб дійсно зрозуміти те, що він має на увазі. А коли мова йде про емоційний інтелект, ви, слухаючи те, що вам каже інший про свої думки, справи і наміри, можете також прислухатися і до почуттів і потреб.
Наприклад, уявіть, що друг розповідає вам довгу історію про неналежну поведінку своєї начальниці. Якщо ви слухаєте його уважно, то можете відповісти йому так: «З твоїх слів я чую, що ти засмучений через її поведінку».
Товариш може відповісти: «Так, ти маєш рацію, я дуже часто так почуваюся у її присутності» Або він, прояснивши свої думки і почуття, може відповісти: «Засмучений? Та де там – я був просто розлючений!».
У будь-якому випадку, слухаючи і намагаючись зрозуміти, що говорить і відчуває інша людина, ви показуєте їй, що намагаєтеся побачити те, що відбувається, її очима. Ви виявляєте співпереживання …
Порада 18
Перевірте чи правильно розумієте те, про що вам говорять

У ситуаціях з високою емоційною напругою можна заплутатися. Іноді корисно повторити частину розмови, розпочавши так: «Чи правильно я розумію …» або: «Я хочу уточнити …». До речі, корисно практикувати такий вид слухання, наче збираєтеся повторити сказане. Така практика допомагає зосереджуватися під час слухання.
Порада 19
Слухайте і дивіться

Не забувайте про взаємозв’язок вербальної і невербальної комунікації. Чи «розповідають» вони увесь час про одне й те ж? Перепитайте свого співрозмовника: «Ви кажете, що розумієте, але, на мою думку, виглядаєте невпевненим. Чи не могли б ви мені сказати, що відчуваєте з цього приводу?»
Порада 20
Ставте запитання, які потребують розгорнутих відповідей

Як часто ви ставите людям запитання про їхні почуття, на які можна відповісти «так» або «ні»? Наприклад: «Для вас це прийнятно?», «Ви засмучені?», «Тепер ви задоволені?». Ці закриті запитання припускають тільки дві відповіді – «так» або «ні», тому, швидше за все, люди більше нічого не скажуть про свої почуття. Краще ставте запитання, які передбачають розгорнуті відповіді, наприклад: «Як ви почуваєтесь в зв’язку з цим?
Порада 21
Потренуйтеся прислуховуватися до почуттів разом із другом

Один із вас дві хвилини розмовляє про одну з наступних тем:
– найкраща або найгірша робота, яка у вас коли-небудь була;
– найкраще або найгірше свято, яке у вас коли-небудь було.
Коли спікер закінчує, слухач підсумовує почуте; своїми словами повторює те, про що йшла мова, як він це зрозумів; викладає основні положення розповіді і припускає, які почуття були помітні для нього.
Чужий гнів
Скільки разів вам доводилося мати справу з розгніваною людиною? Можливо, у вас на роботі замовник або клієнт був незадоволений обслуговуванням або постачальник був засмучений запізнілою виплатою. Можливо, товариш розлютився через те, що ви надали недостовірну інформацію. Або ваш партнер розгнівався через те, що ви не виконали свою обіцянку.
Люди зляться, коли їх очікування не співпадають із реальністю, коли потреби не задоволені. Якщо вони сприймуть це як негативне явище, то відчують себе обдуреними, ображеними, так наче їм загрожують або на них якось нападають. Їм може здаватися, що на них не звертають уваги, над ними знущаються, їм брешуть, намагаються збентежити або навмисно вводять в оману.
Та частина мозку, яка задіює сильні емоції, відрізняється від тієї, яка відповідає за раціональне, логічне мислення. Отже, коли людина злиться, їй важко міркувати логічно, тому що гнів відключає раціональне мислення. Здатність мислити ясно і спокійно втрачається. Здається, що навколо такої людини несподівано виросла непробивна стіна.
Керувати власними почуттями буває складно, разом з тим уникнути емоційної реакції на гнів оточуючих цілком можна.
Порада 22
Слухайте

Розгніваній людині необхідно випустити пар, тому не вступайте з нею в полеміку, поки вона не замовкне. Слухайте не перебиваючи, бо ваші заперечення розлютять її ще більше.
Порада 23
Чітко зрозумійте, через що саме розлючена людина

Якщо у вас є якісь сумніви, то перепитайте. Наприклад: «Ти отримав штраф за неправильну парковку і злишся, тому що тобі хочеться розуміння?» або «Ти послухався моєї поради тут запаркуватися і злишся, тому що тобі хочеться ясності?» У цей момент ви просто хочете переконатися, що правильно розумієте ситуацію.
Порада 24
З’ясуйте, чого чекав ваш співрозмовник

Запитайте, що б він хотів, щоб відбувалося зараз або наступного разу в подібній ситуації
Порада 25
Залишайтеся спокійним, говоріть повільно, не погрожуйте і не ставайте у войовничу позу.

Визначте, як ви себе почуваєте і якою бачите ситуацію. Ви можете не погоджуватися з точкою зору іншої людини і з її очікуваннями. Але можете і погодитися.
Порада 26
Відповідайте тільки за свої дії

Ви не відповідаєте за поведінку інших людей або за чиїсь емоції. Ви не «змушували» їх злитися. Ви не винні у тому, що вони вирішили злитися або засмучуватися через вас, когось іншого або чогось іще. Кожен відповідає за власні почуття та реакції.
Порада 27
Ідіть

Не залишайтеся поруч із людиною, якщо її злість змушує вас ніяковіти або лякає, якщо вона вас ображає або погрожує вам. Скажіть: «Мені здається, що ти злишся, я збентежений / мені страшно». Якщо ви відчуваєте, що розгнівана людина вам погрожує, довіртеся своєму чуттю. Ідіть, якщо не почуваєте себе у безпеці або занадто засмучені, щоб спробувати якось вирішити ситуацію.
Правильна критика
Згадайте, коли ви в останній раз кого-небудь критикували. Чи сприйняли Вашу критику позитивно? Кожному неприємно чути, що він поводить себе, діє, виглядає або говорить неправильно, але ви не повинні відмовлятися від критики тільки тому, що вона нікому не подобається.
Критика може бути корисною, якщо стосується не самої людини, а її слів та вчинків. Критика може дати корисний зворотний зв’язок – реакцію, яка в результаті може призвести до позитивних змін у поведінці іншої людини.
Якщо ви мовчите, намагаючись не критикувати, то ваше приховане роздратування і неминуче розчарування, розростаючись усе більше, можуть призвести до вибуху.
Чи можна критикувати інших людей, не завдаючи їм болю і не викликаючи у них злості? Використовувати мову критики – це не найбільш конструктивний підхід. Спробуйте краще говорити з людиною фокусуючи увагу не на тому, що вона зробила неправильно, а на тому, яку потребу в той момент вона намагалась задовольнити і на тому, що вона могла б зробити по-іншому в такій ситуації у майбутньому.
Порада 28
Спочатку подумайте

Перш ніж щось сказати, вирішіть, якими саме діями інша людина створила для вас проблему. Далі поміркуйте, як можна усе виправити. Проблема виникла саме у вас – у чому ж її рішення? Не просто жбурляйте свою критику на іншу людину, запропонуйте зміни або поліпшення.
Подумайте, наприклад, над таким критичним зауваженням: «Ви поспішили зробити роботу, не чекаючи моєї згоди на це. Це неправильно, це не те, чого я хотів. Ви зробили все не так».
Конструктивна критика включає у себе те, що можна змінити або поліпшити
Краще було б сказати наступне: «Я бачу, ви вже впоралися з роботою. Разом з тим, мені потрібно, щоб ви дещо доробили». І точно вкажіть, що саме потребує доопрацювання.
Порада 29
Ретельно підбирайте слова

Правильні слова мають дуже велике значення. Не варто говорити колезі, що він «некомпетентний», краще сказати, що саме він чи вона зробив, назвати факт, а не судження. Якщо ви скажете: «Було б добре, якщо …» або «Тут краще б зробити так …», це посприяє позитивному сприйняттю критики.
Порада 30
Не звинувачуйте

Не кажіть іншій людині: «Ви зробили те, ви зробили це». Краще починайте із займенника «я». Наприклад, замість слів «Вам потрібно …» скажіть: «Я б хотів, щоб ви …». Не бійтеся сказати іншій людині про свої почуття: «Я був засмучений / збентежений / розлючений, коли …». Намагайтеся уникнути саркастичного, ворожого або поблажливого тону. Говоріть спокійно, нейтральним голосом. Це може мати велике значення.


На сьогодні все….
Далі буде…

ЧОМУ ДІТИ СТАЮТЬ НЕКЕРОВАНИМИ НА НИНІШНЬОМУ ЛОКДАУНІ?

опубліковано 21 квіт. 2021 р., 00:02 Тетяна Ковальчук

Відчуваєте, що цей локдаун дається якось важче, ніж попередній? Ви в цьому не самотні. Батьки нині нерідко скаржаться, що діти в поганому настрої, сваряться між собою, бешкетують, зривають дистанційні уроки. Загалом поводяться, ніби їм значно менше років або їх виховували в іншій родині. Що відбувається? І що можна з цим робити? 
❗ВГАМУВАЛИ «ГОЛОД» НА БАТЬКІВ 
Торік під час локдауну в березні-квітні більше тривожилися дорослі: зруйновано плани, скасовано зустрічі. Дітям ще не вистачало спілкування з батьками. Для дітей до 10 років зазвичай батьки — це ті, хто обслуговують, обговорюють якісь поточні проблеми, дають настанови та розмовляють на різні теми. У малих школярів ще високий попит на те, щоб просто погратися разом, розділити позитивні емоції. Ось цього хлопцям та дівчатам бракувало. Підлітки більше орієнтуються на однолітків, відвойовують свою незалежність. Інколи вони навіть самі себе зупиняють у тому, щоб зайвий раз поспілкуватися з батьками. Але в них накопичилася жага спокійно обговорити різні теми, запитати щось важливе для себе, поговорити про життя.
Якщо все йшло добре, нині цього дефіциту вже немає. Увага зосереджена на друзях. Тож діти починають бунтувати проти вимушеного сидіння вдома.
🚸ЩО РОБИТИ : цей процес позитивний, тож змінювати нічого не треба. Але якось легше від усвідомлення, що потребу в спілкуванні можна задовольнити наперед, на ті часи, коли через життєву метушню буде ніколи побути поруч. Молодшим пропонуємо ігри та челенджі, тінейджерам — спокійні розмови. І не ображаємося, що вони вже не так зацікавлені у цьому, як раніше.
❗ЗВИКЛИ ЗНІМАТИ СТРЕС РОЗВАГАМИ 
За періоди локдауну поступово накопичується стрес. А звичні способи знімати його не працюють. Адже діти в переважній більшості звикли, що напруження знімається, коли їх розважають. Наприклад, антистресом було відвідування з батьками розважальних центрів, кінотеатрів, кав’ярень.
Є значно ефективніші способи протистояти стресу: заспокійлива музика, прогулянка, особливо на природі, спорт, дихальні вправи, малювання, занотовування своїх думок та почуттів, прибирання в домі або просто перебування в цілковитій тиші. Звучить красиво, але чи багато ви знаєте дітей та підлітків, які цим користуються? Або хоча б кількох тінейджерів, кому це до вподоби? Перехід на таке саморегулювання нагадує перехід від фастфуду на здорове харчування овочами та фруктами. Так само важко, повільно та з-під палиці.
🚸ЩО РОБИТИ : Працює лише особистий приклад. А оскільки геть не всі батьки знімали стрес у такий спосіб, щоб це не виглядало фальшиво, влаштуйте челендж. Наприклад, напишіть види антистресів, тягніть щодня «лотерею» та опановуйте той, що дістанеться. Якщо дитина до 10 років, додайте кілька цікавинок: скажімо, день, коли не можна казати «ні», день сміху та жартів, день, коли кажете одне одному компліменти. Усе залежить від вашої фантазії.
❗ДІТЯМ ДОШКУЛЯЄ ГІПЕРОПІКА 
Спробуйте запитати дитину, чому вона так нині поводиться. Б’юся об заклад, ви почуєте: на локдауні нудно. Коли тато й мама це чують, почуваються поганими батьками, бо не здатні забезпечити дітям насичене дозвілля, а ще вважають себе некреативними, адже бракує ідей. І сина чи доньку або машинально додатково навантажують («А ти прибери в кімнаті, винеси сміття, повчи уроки, зроби додаткові приклади»), або намагаються розважати. Утім, з батьків, яким треба паралельно працювати, аніматори — так собі. Це нормально.
Насправді ж дітям допікає не так нудьга, як гіперопіка: ось це бажання зайняти кожну годину часу сина чи доньки чимось корисним. Проблемою є якраз те, що вдома тато й мама намагаються постійно керувати, тоді як зазвичай пів дня чи до вечора дитина їх не бачить. Шведські психологи навіть провели дослідження щодо настрою дітей на локдауні та підтвердили ці висновки. Ніколи ще діти не перебували під такою пильною увагою дорослих, як на карантині. Нудьга не шкодить тим, хто зростає у хороших родинах. Вона може погіршити психологічний стан лише дитини з асоціальної родини, яка позбавлена уваги.
Насправді син чи донька хочуть сказати: «Те, що мені пропонують дорослі, — нудне. Дозвольте мені, як у школі на перерві, бігати та стрибати без жодного сенсу, малювати кола та палички, грати зі спінерами, роздивлятися голубів у вікні». Їм потрібен час робити щось безглузде з точки зору дорослих і, так би мовити, почистити розум.
🚸ЩО РОБИТИ : Дати дітям час понудьгувати. «Освіторія» вже писала, чому це корисно. Якщо дитина скаржиться на нудьгу, не пропонувати, а запитувати, що вона хоче і може зробити. Пошуки такої відповіді розвивають мислення та креативність дитини.
❗ПІДЛІТКАМ НЕ ВИСТАЧАЄ СВОБОДИ 
Підлітки переживають те саме, що й малеча, але частині з них не вистачає ще й свободи займатися тим, що вони полюбляють, а батьки — ні. Наприклад, послухати реп чи написати фанфік (фанатське оповідання) за улюбленим аніме. Тоді вихід — зануритися туди, куди не потраплять батьки (навіть якщо стосунки з ними цілком нормальні): у соцмережі, комп’ютерні ігри, мріяти у напівсні, не встаючи з ліжка, не виходити з кімнати та не пускати до себе тощо.
Загалом на локдауні тиск на дітей великий. За міжнародними опитуваннями, кожен другий з 15-річних підлітків хоча б раз на тиждень почувається вкрай нещасливим.
🚸ЩО РОБИТИ : Зараз не час закручувати гайки. Якщо у домі підліток, демонструйте до нього більше поваги, ніж зазвичай. Не варто розмовляти в тоні наказу: «Не сутулься, після обіду одразу за уроки». Ваше завдання: син чи донька мають відчувати домашній затишок, а не перебування під арештом. Якщо хобі чи інтереси тінейджера вам не подобаються, але не йдеться про смертельну небезпеку, ви поговорите про це вже після локдауну. Нині просто досліджуйте, що подобається і чому.
❗БРАКУЄ ФІЗИЧНОЇ АКТИВНОСТІ 
Чудовий спосіб боротьби зі стресом — гуляти. Особливо в лісі чи парку. Але дитячі майданчики не працюють, чимало родин обмежують час на свіжому повітрі, або діти самі почуваються в небезпеці, бо не розуміють, чи можна інфікуватися, якщо копатися в землі, гратися з камінцями, комахами, водою та робити безліч інших простих речей, що зазвичай заспокоюють малечу.
Спортивні секції не працюють. Танці під ТіkТоk вже набридли. Навіть ходити до школи та додому не доводиться. Тож дітей просто розриває від зайвої енергії.
Звісно, гуляти на природі щодня важко, якщо поруч немає зелених острівців, а батькам треба працювати.
🚸ЩО РОБИТИ : На вихідні вирушати в парк (куди можна дійти пішки). Бажано, безлюдний. Якщо вдається, заохочувати повторювати з інтернету руханки, танці, не дуже важкі тренування. Гуляти хоча б довкола будинку по колу, а щоб вдалося витягти дітей на вулицю, доведеться вигадувати додаткові цілі.
Для підлітків це може бути розмова на цікаву (не для вас, а для них) тему. Заведіть звичку розмовляти та ходити. Скажімо так: «Пішли, доню, розповіси мені, які зі співаків k-pop нині найбільш популярні». Або зацікавте фотографуванням та шукайте цікавий ракурс.
Для дітей до 10 років має бути конкретне веселе завдання. «Знайти 10 речей на літеру… Знайти річ, яка нагадує щось інопланетне… Запам’ятати якомога більше деталей зовнішності першої жінки, яка йтиме назустріч». 
❗МАЛО ЗОВНІШНІХ СТИМУЛІВ 
Зовнішні подразники — це те, що організує життя більшості з нас, і дітей так само. Треба бігти на урок, завершується перерва, вчитель запитує тощо. Вдома всього цього немає. Тайм-менеджмент — звісно, добре, але якщо дитина ще не перегоріла та досі сама мріє його опанувати.
🚸ЩО РОБИТИ: Хоча б візуалізуйте частини доби. Так, звучить складно. А насправді поділіть день на 4–6 частин по 3–4 години, як вам у родині зручно. Наприклад: ранок, пізній ранок, активний день, пасивний день, ранній вечір, пізній вечір. Або такий смішний поділ для малюка: ранок кенгуру (коли хочеться стрибати), ранок совеняти (час занять та активності розуму) тощо. Зробіть на кожну частину веселі плакатики для дошки оголошень чи на магнітах для холодильника — хай дитина сама слідкує за часом та змінює їх. Краще відрізняти кожен ще й за кольором. Можна ставити будильник з різними мелодіями. Усе це саме по собі дає відчуття змін.
Ідеальний варіант: до плакатів прикріплювати стікери з планами саме на цей період. Повчився на ранку совеняти? Вже день собаки — треба погуляти з чотирилапим улюбленцем.
❗МАЛО НОВИХ ВРАЖЕНЬ 
Коли день за днем усе однакове, людина втомлюється. Торік ефект новизни створювало дистанційне навчання та сама ситуація локдауну, нині цього замало. Чотири кути кімнати, прогулянка до холодильника, прогулянка на сусідню вулицю… Якщо нових вражень немає тижнями, настрій дитини погіршується. Що менша дитина, то більшу проблему для неї це становить. І річ навіть не у нових заняттях, які може вигадати мама чи тато. Це ті ж самі близькі люди, яких бачиш цілодобово, тож це вже не розраджує. Потрібна перерва.
🚸ЩО РОБИТИ : Легше вкласти трішки грошей, ніж покладатися на долю. Якщо не можна кудись податися, хай нові речі прийдуть додому. Ні, ідеться не про значні витрати. Замовлені онлайн невеличкі іграшки, книжки, речі, потрібні в побуті для батьків (наприклад, на кухні), канцтовари. Фокус лише в тому, щоб купувати (або видавати в користування) чергову новинку через 3–7 днів. І щоб заздалегідь дитина не знала, що прийде з інтернет-магазину. Скажімо, кольоровий папір, книжка, цікава ручка з блискітками та фоторамка — ось і місяць локдауну минув.
Ваших дітей такі дрібниці не цікавлять? Це, звісно, не подарунки. Вони можуть не радіти їм та навіть критикувати. Але загалом настрій покращиться — ось побачите.


ЧОМУ СЛОВО "МОЛОДЕЦЬ" НЕ ПРАЦЮЄ? ПСИХОЛОГ ПРО ПОХВАЛУ

опубліковано 20 квіт. 2021 р., 23:54 Тетяна Ковальчук

Дуже часто ми кидаємо автоматичне "Молодець!", "От і добре!", "Чудово!", але чи це справді заохочує нашого співрозмовника?
Похвалити когось так, аби через дві хвилини ваші слова не вилетіли з пам`яті людини, реально.
В цьому посприяють декілька особливостей.  
✔️ВИНЯТКОВИЙ СЕНС 
Яке слово ми найчастіше вживаємо, коли хочемо когось похвалити?
Якщо ви подумали про "молодець", то в мене для вас погана новина: це слово неефективне.
Воно не пояснює людині абсолютно нічого про те, що унікального вона зробила, чим її вчинок позитивно вас вразив.
"Молодець" ми говоримо вже автоматично, не задумуючись. Як наслідок – часто не надаємо йому виняткового сенсу.
✔️КОНКРЕТНІСТЬ ЗАМІСТЬ ШАБЛОННИХ ФРАЗ 
Наша оцінка себе формується завдяки самоспостереженням та відгукам інших.
Тож, аби похвала містила цінну інформацію, що саме вдалося людині, будьте максимально конкретні: "Ти виконала завдання вчасно та дуже ретельно. Я помітив, що ти навіть проаналізувала додаткові аспекти та розширила наше дослідження. Дякую!".
Або ж так: "Я бачила, що ти старався, коли готував нам вечерю. Хоча для тебе було стресом те, що неочікувано приїхали ще й мої батьки, ти впорався. Все було дуже смачно!" 
✔️ХВАЛІТЬ ЗА ТЕ, ЩО ЛЮДИНІ ЦІННО 
Подруга намагається опанувати новий танець, але їй це поки не надто вдається. Як хвалити в цьому випадку? Змовчати чи бути щирими та сказати правду?
Коли людина витрачає час та зусилля на якесь заняття, то скоріш за все воно їй дуже важливе. Вона навіть може пожертвувати вільним часом чи спілкуванням з друзями, аби досягнути успіху в новому ділі.
Щоб бути чесними, але заохотити людину рухатися далі, хваліть її за спроби та перші, навіть – незначні досягнення. Так ви покажете, що помічаєте її працю та готові підтримувати.
✔️КОРИСНА ПОХВАЛА – ЦЕ НЕГАЙНА ПОХВАЛА 
Не чекайте довго, аби похвалити когось за ретельну роботу, допомогу чи прогрес в діяльності. Нема більш підходящого моменту, ніж одразу – після дії або вчинку людини.
Ваш підлеглий приніс виконане завдання. Ви переглянули його та побачили, що зроблено воно якісно та вчасно. Не обов`язково чекати наступного тижня, наради, кінця місяця. Прямо сьогодні похваліть людину.
Чому похвала має бути в той самий день? Люди з низькою самооцінкою часто применшують свою працю та здобутки. Вони забувають про те, що комусь допомогли та виручили. Коли ви кажете їм похвалу одразу, то схвалюєте їх старання.
Завдяки такому позитивному зворотному зв`язку від інших людина може з часом більш позитивно ставитися до себе.
✔️РЕАЛІСТИЧНА ПОХВАЛА – ЦЕ ДІЄВО 
Дуже важливо – хвалити за те, що дійсно зроблено. Так людина розуміє, що її роботу відзначили.
Не треба перебільшувати вчинки чи старання інших. Якщо подруга допомогла вам обрати кафе для Дня народження, не варто казати: "Ти врятувала моє життя!"
Коли ж ми періодично переоцінюємо старання інших, це може призвести до того, що людина в майбутньому старається менше. Проте добрих слів очікує все частіше.



Тиждень Психології онлайн. День ІІІ

опубліковано 20 квіт. 2021 р., 23:41 Тетяна Ковальчук

Завдання другого дня арт-марафону вже виконується.
Ідемо далі. Отож, що будемо робити?

1. Намріємо план на майбутнє. Саме зараз варто налаштовувати на позитивне майбутнє себе і навчити цьому дитину! Як вдосконалений варіант дошки візуалізації пропонуємо плакат «Мої мрії», що допоможе зрозуміти чого прагнемо і не забувати про власні мрії ні на день. Розподіл по сферах дозволяє сформувати повне бачення яким має бути наше ідеальне майбутнє. До речі, в кризовий час це просто МЕГАважливо! Довгострокове планування допомагає зменшити тривожність і добре впливає на імунітет.
Матеріали взято із групи Facebook – Щоденник Challenger
2. Інтерактивна лекція «Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій»
Навряд чи для вас стане несподіванкою той факт, що в усіх нас є «внутрішній голос», з яким ми ведемо приватні бесіди. Дослідники в галузі нейронаук виявили, що наші «голоси» (тобто наші думки та роздуми) за природою своєю в деякій мірі схильні до негативу й у значно меншій мірі до позитиву. На жаль, внутрішні голоси дітей особливо негативні і, як правило, супроводжуються сумнівами, страхами й соромо Наприклад, одна дитина може замислитися: «Чи подобаюсь я Дімі? Звісно, ні. Я не такий розумний, як він». Інша дитина може подумати: «Я хотів би пограти із цими хлопцями. Але вони ніколи не приймають мене в команду. Я люблю реп, а вони слухають рок». Ці види негативних думок повторюються знову і знову... щодня.
Подумайте про те, скільки разів діти й підлітки чують слово «ні» або переживають негатив у сім'ях чи класі. Але ж вплив негативних емоцій схожий з пасивним палінням. Учені вважають, що негатив викликають певні стресові хімічні речовини, що синтезуються в головному мозку. У поєднанні із природним негативним внутрішнім голосом дитини вони можуть призвести до погіршення її психічного здоров'я.
Хоча негатив є складовою природи дитячого організму, батьки, наставники, тренери та вчителі можуть допомогти дитині змінити її фоновий емоційний стан у бік позитиву. Звертаючи увагу на те, як ми спілкуємось, і розуміючи, як необхідно розвивати позитивне мислення, ми здатні покращити емоційний баланс наших дітей.

Не забувайте мислити позитивно, казати «так» замість «ні». Людина стає більш щасливою в житті, якщо невпинно повторює «Так!».

Фахівці виявили, що негативні думки пов'язані з посиленням стресу і сприйняття себе як нещасної людини, а позитивні слова й думки – навпаки! Позитивні слова перетворюються на оптимізм, віру в себе й надію на майбутнє.
Що наука каже про негатив
Провідні вчені світу довели, що негативні думки, почуття та стрес пов'язані між собою. Наприклад, щоразу, коли ми вимовляємо слово «ні», наш мозок вивільняє гормони стресу й відповідні нейромедіатори, які приносять хаос у наше нормальне функціонування.
Тобто коли ми озвучуємо негативні думки про хворобу, страх, неспокої, несхвалення або просто кажемо «ні», вивільняються додаткові стресові хімічні сполуки. І цей процес не обмежується тільки нами. Аналогічним чином реагує й мозок людей, які чують наші слова, що породжують в них неспокій і дратівливість. У результаті довіра та співробітництво між людьми підриваються. І якщо ситуацію не виправити, негатив може зруйнувати сімейні відносини та завдати емоційної травми.
Сила позитиву
Провідні фахівці-психологи виявили, як саме позитивні думки впливають на мозок. Вони показали, як подолати наше тяжіння в бік негативу, домагаючись співвідношення позитивних і негативних думок 3:1. Більше того, вони стверджують, що коли ми досягаємо покращення балансу, наші особисті взаємини стають більш теплими й наповненими турботою, а ми самі – більш продуктивними в роботі. Виховуючи бажання прагнути до такого балансу в наших дітей, ми формуємо їх життєстійкість – потужну навичку для успішного життя.
То як ми можемо допомогти дітям досягти оптимального балансу між негативними й позитивними думками? Як ми можемо допомогти їм розвинути позитивне мислення?
Практики, які допомагають дітям мислити позитивно
Психологи радять три способи розвитку позитивного мислення в дітей.
Навчайте дітей цікаво проводити час. Коли людина проводить час з родиною та друзями й робить те, що любить, це допомагає їй поглиблювати взаємини. Навчайте дітей планувати свій день так, щоб вони мали можливість проводити час із вами або кимось близьким для них, щоб у результаті зробити щасливими і себе, й дорогих людей. У кінці дня дозвольте їм насолодитись позитивними враженнями, розмірковуючи про те, що за день сподобалось їм найбільше.
Переконуйте дітей, що вони чудові. Коли діти усвідомлюють, що вони найкращі для своїх улюблених батьків, їх упевненість у собі зростає. Ми допомагаємо дітям досягти цього, демонструючи непідробний інтерес до них і до того, якими людьми вони хочуть стати в майбутньому. Особливо допомагайте їм повернути позитивні думки й почуття в ті моменти, коли діти пишаються собою й переповнюються до себе обґрунтованою повагою. Розкажіть їм, що, на ваш погляд, гідне такої поваги і що, відповідно, притаманне їм і дарує вам радість бути батьками таких дітей. Ще один аспект розвитку – це становлення дитячої самосвідомості. Самосвідомість дозволяє дітям бачити себе унікально несхожими на інших людей. Поступово діти приходять до усвідомлення власних думок, почуттів, поглядів і відчуттів, що призводить до міцного емоційного здоров'я й позитивного світовідчуття.
Розвивайте почуття вдячності. Коли діти вчаться розпізнавати та цінувати хороші моменти, вони отримують задоволення й радість від життя і розвивають свій оптимізм. Існує кілька способів навчити дітей вдячності вдома і школі. Один з них – це допомогти їм зосередитись на теперішньому моменті й заохочувати їх уяву. У той момент, коли до дітей приходить натхнення висловити свою подяку вголос, вдячність стає ще більш потужним і дієвим інструментом позитивного світогляду.

Основні принципи спілкування, які живлять позитив

Зробіть паузу, заспокойтесь. Дорослі відіграють велику роль у тому, як діти сприймають і реагують на негатив. Дослідження показує, що якщо під час спілкування з дітьми ви уповільнюєте свою мову, ви тим самим сприяєте відновленню їхнього спокою, особливо в тих випадках, коли діти відчувають тривогу чи гнів. Крім цього некваплива мова поглиблює взаємозв'язок з людьми, дозволяючи їм краще розуміти один одного.
Думайте про те, що і як ви кажете. Кажіть «так», коли це тільки можливо. Якщо ви не можете сказати «так», перефразуйте свою відповідь таким чином, щоб розмова проходила в позитивному ключі. Наприклад, якщо Наталя просить дозволу погуляти на вулиці до трьох годин ночі, ви, імовірно, відчуваєте величезне бажання відповісти: «Звісно ж, ні!». Але замість поспішної (негативної) відповіді спробуйте поставити запитання, яке відкриє діалог на цю тему. Ви можете спитати в Наталі: «Якби ти була матір'ю, що могло би переконати тебе дозволити своїй доньці гуляти так пізно?». Згодом ви можете змінити або не змінити свою думку, але головне, що ви залучите її до конструктивної розмови, яка допоможе їй зрозуміти ваш процес прийняття рішень. І ви звільните мозок дівчинки і свій власний від необхідності синтезування гормонів стресу!
Використовуйте позитивні фрази та спокійний тон голосу. Крики та сварки стимулюють вироблення в головному мозку шкідливих хімічних речовин. Якщо ви відчуваєте розчарування у вашій дитині, зробіть глибокий вдих і постарайтесь розслабитися, перш ніж почнете розмову. Позитивний зоровий контакт і теплий тон вашого голосу посилають позитивні сигнали в мозок дитини. Пам'ятайте, що коли батьки розмовляють у присутності дітей, однаково важливі як слова, так і форма їх подачі.
​І, звісно, один з найкращих способів розвинути в дітей позитивне мислення – це власний приклад. Тому намагайтесь «бачити склянку наполовину повною». Шукайте яскраві сторони життя й використовуйте будь-які позитивні фрази, які тільки можете придумати! Ваші діти будуть робити те ж саме

3. Сімейна вправа
«Баночка щастя для формування позитивного мислення у сім'ї»
Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.
Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.
У випадку з дітьми відбувається те ж саме.

Як формувати позитивне мислення у дітей?
Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.
Що треба зробити
Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.
Банку треба розмістити на видному місці в будинку.
Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка, порада, допомога один одному, подяка за щось, колективна робота або спільна пісня в родинному колі.При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.
Записку складають і відправляють в банку.
Коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.
Що дає застосування такої методики
· Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.
· Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.
· Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.
· Дитина навчиться бути вдячною.
· Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

На сьогодні все…..
Далі буде…

Тиждень Психології онлайн. День ІІ. БУДЬМО СОБІ ПІДТРИМКОЮ.

опубліковано 19 квіт. 2021 р., 23:18 Тетяна Ковальчук

Продовжуємо. Отож, що будемо робити сьогодні?
1.Кілька способів уникнути нудного карантину арт-марафон.
Чудово якщо маєш поруч людину, яка готова підтримати. Але життя доводить, що потрібно самому навчитися бути підтримкою для інших і ДЛЯ СЕБЕ у першу чергу. «Сад хороших думок» – це практика, що допомагає випрацювати украй важливу навичку самопідтримки. В якій би ситуації не опинилась дитина, вона зможе провести внутрішню роботу, зібратися, налаштуватися на позитив. А розпочнеться це вміння з цього плаката… Матеріали взято із групи Facebook – Щоденник Challenger.

2. Інтерактивна лекція «Прокрастинація – це ...»
Мета: обговорення сутності прокрастинації
Необхідні матеріали: не потрібні.
(Фрагмент книги П. Людвіга «Подолай прокрастинацію! Як перестати відкладати справи на потім»)
Автор книги, який на власному досвіді переконався в підступності прокрастинації, всебічно вивчив проблему, визначив причини її виникнення і запропонував кілька простих і дієвих способів боротьби з нею.
Коли ми не можемо переконати себе в невідкладності виконання необхідних або бажаних завдань, це означає, що ми прокрастинуємо. Замість важливих справ, що мають для нас сенс, ми займаємося чимось несуттєвим: дивимося серіали, поливаємо квіти в офісі, граємо в комп'ютерні ігри, їмо (навіть якщо не голодні), робимо повторне прибирання, безцільно тиняємося по кабінету або просто «плюємо в стелю». Пізніше через фрустрацію виникає відчуття безпорадності, що знову приводить до нічогонероблення.
Відмінності прокрастинації від ліні. Але увага! Прокрастинація – це не просто лінь. Ледача людина не хоче нічого робити і не відчуває ніякого занепокоєння з цього приводу.
Прокрастинацію не можна плутати і з відпочинком. Під час відпочинку ми наповнюємося новою енергією. При прокрастинації, навпаки, її втрачаємо.
Люди люблять залишати все на останній момент, пояснюючи це тим, що їм краще працюється в умовах авралу і наближення дедлайну. Але насправді це не так: відкладання справ на крайній термін – живильне середовище для стресу, докорів і неефективності. Тут не завадить згадати відоме прислів'я: «Не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні».
Існують нескладні інструменти (техніки, методи), здатні допомогти вам кожен день використовувати свій потенціал в повному обсязі. Їх застосування займе всього кілька хвилин в день, але в підсумку допоможе отримати кілька додаткових продуктивних годин.
1. Таблетки не існує
«Ну ось, і вони туди ж. Що ж робити? Змиритися?» Ні. Таблетки не існує, але існує кілька напрямів роботи з собою.
Немає чарівного пенделя, але є шляхи виходу:
1) побачити шляхи виходу;
2) вибрати пріоритетний;
3) зробити перші кроки.
У цьому вам може знадобитися серйозна підтримка і мотивація.
2. Знай, куди йдеш (Мотивація)
Без розуміння своєї мети ви просто не побачите шляхів. Ви знаходитесь немов у тумані, і куди не піди – все здається безглуздим. Необхідно побачити результат, напрямок і те, за чим ви туди хочете піти. Великий рубін, королівський алмаз, ваш особистий скарб.
Чому складно впоратися з прокрастинацією самостійно?
Тому що кожен шлях – суто індивідуальний, і на те, щоб знайти його, почати рух, вам потрібен поштовх, ресурс. А в стані сплячки ваші ресурси не активовані.
3. Записуйте успіхи
І під підтримкою я аж ніяк не маю на увазі маму, яка гладить вас по голові зі словами «ну, ти ж так стараєшся, що вже, всьому відразу не бувати...»
Подивіться: пройшов день, довгий день, повний турбот і клопотів. Що ви зробили класного протягом цього дня? Здається, нічого особливого? А тепер візьміть ручку і блокнот і запишіть мінімум п'ять своїх особистих досягнень за сьогодні.
Пишіть, виходячи з реалій сьогоднішнього дня, не порівнюючи і не оцінюючи свою «успішність». У різних обставинах успіхом і досягненням для вас може бути як щось глобальне, так і елементарні речі. Будьте об’єктивні. Тільки ви знаєте, що вам коштував той чи інший пункт.
І ось, у вас є наочно зафіксований доказ того, що ви на плаву, ви на рейках, і ви можете ворушитися. Потрібно просто зробити імпульс в ту, потрібну сторону.
4. Святкуйте свої успіхи!
Відзначте їх не простою «галочкою», як належне, з думкою про те, скільки ви ще могли б зробити, якби не... Відзначте свої успіхи як особисті досягнення, з усвідомленням, що ви – гідні відпочинку і похвали.
Прислухайтесь до своєї внутрішньої дитини – чого вона хоче, якої радості? Побалуйте себе улюбленим коктейлем, гарною книгою і відпочинком.
Фіксуючи свої успіхи, ви отримуєте імпульс до подальшої дії, підкріплений позитивними емоціями. А це – дуже ресурсний аспект.
5. Знайти підтримку (він же ресурс)
Ресурси бувають внутрішні і зовнішні.
Зовнішні: схвалення оточуючих, матеріальні предмети (їжа, одяг, прикраси, книги ...), допомога, підтримка інших тощо.
Внутрішні: здоров'я, інтелект, позитивне мислення, висока самооцінка, здатність холоднокровно вести себе в критичних ситуаціях тощо.
У кожної людини є два життя: перше – те, яке вона проживає, друге – те, яке у неї могло б бути, якби вона не відкладала свої бажання і плани на потім.
Прокрастинація – схильність до постійного відкладання навіть важливих і термінових справ, що призводить до життєвих проблем і болючих психологічних ефектів. Прокрастинація – це хвороба сучасності, якої можна і треба позбутися. Бажаю Вам в цьому успіхів!
 
3. Хфилинка філософії……притчі для роздумів….
Притча про ціль життя
Одного сонячного дня Хінг Ші вийшов прогулятися по берегу річки в супроводі трьох своїх учнів. Зупинившись на березі, Хінг Ші сказав:
- Подивіться на річку, вона саме життя, то повільно, то бурхливо протікає. Ріка міняється з кожною миттю, ніколи не повторюючись двічі.
Учні довго дивились на ріку, поки мудрець не спитав їх:
- А як ви би йшли до своєї мети?
Перший сказав:
- Я би завжди боровся з течією, плив проти неї вперед, до мети, - відважно сказав один.
- Це добре, - сказав Хінг Ші, - та ти ризикуєш одного разу втопитись, так і не подолавши річку. Моя тобі порада: до того , як плисти проти течії, взнай, чи твоя мета знаходиться в тому ж напрямку.
Другий учень сказав :
- А я буду плисти за течією, як цей пелюсток, що ковзає хвилею, і набрався би досвіду по дорозі.
- Це добре лише тоді, якщо течія несе тебе до мети, інакше ти станеш подібним на пелюсток, якому байдуже, куди плисти, так як не важливо, де згнити.
Третій учень відповів:
- А я би плив до мети, постійно міняючи тактику, то пливучи за течією, то би боров її.
- Твоя відповідь добра, та недостатньо розумна, - зауважив вчитель, - розвернувся і пішов додому. Тоді учні запитали його:
- А твій шлях по ріці життя , вчителю, який?
Він посміхнувся і сказав:
- Я би не пускався в плавання.
- Та хіба твоя мета досягнута?- здивувались учні.
Ні, - сказав Хінг Ші,- та не до всякої мети можна добратися вплав.
Притча про терпіння
Жив-був юнак з поганим характером.
Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз, коли той втратить терпіння або посвариться з кимось.
Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду. Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день. Зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті, наступив той день, коли юнак не забив ні одного цвяха у ворота саду.
Прийшов він до батька і сказав йому цю новину. Тоді батько сказав юнаку, виймати один цвях з воріт, кожен раз, коли він не втратить терпіння.
Настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи. Батько підвів сина до садових воріт, і сказав:
«Сину, ти чудово себе вів, але подивись, скільки дірок залишилось у воротах».
Ніколи вони вже не будуть такими як раніше. Коли ти з кимось сваришся, і говориш йому неприємні речі, то залишаєш йому рани як у тих воротах. Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишиться рана. І буде неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення. Рана залишиться. Рана, нанесена словами, спричиняє таку ж біль, як і фізична.
Притча про каву...
Приходить до батька молода донечка і говорить: – Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил … Що мені робити? Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву.
- Що змінилося? – Запитав він свою дочку.
- Яйце і морква зварились, а зерна кави розчинилися у воді, – відповіла вона.
- Ні, доню моя, це лише на перший погляд так….
Подивися – тверда морква, побувавши в кип‘ятку, стала м‘якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють.
- А кава?
- Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні і змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації …

На сьогодні все…..Далі буде….



Тиждень Психології онлайн. День І

опубліковано 19 квіт. 2021 р., 01:31 Тетяна Ковальчук

1. Для свого особистісного розвитку….

Сам собі психолог або 4 психологічні завдання для всіх на кожен день
Всі люди на планеті – психологи. Всі – незалежно від статі, віку, освіти, а також культурного та інтелектуального рівня розвитку.
Чому так? Психологія, якщо уважно придивитися, є скрізь: в навчанні, в роботі, в сім'ї, в спілкуванні і взаємодії з людьми, вихованні дітей , житті будь-якої людини, рада вона цьому чи ні, просто пронизана психологією.
З раннього дитинства і до глибокої старості всі люди, по суті, тільки те і роблять, що намагаються вирішувати найрізноманітніші психологічні завдання, які перед ними ставить життя. Та ж картина спостерігається не тільки в масштабі життя, але і в масштабі одного дня, і навіть в масштабі однієї години. Хороший психолог – це людина, яка навчилася ці завдання успішно вирішувати, при цьому абсолютно не важливо, є у нього диплом чи ні.
Що ж це за завдання? Чому вони головні і чому треба намагатися їх успішно вирішувати? Якщо спробувати якось узагальнити і впорядкувати усе розмаїття психологічних завдань нашому повсякденному житті, то можна виділити 4 головні (ключові), з яких будуть витікати всі інші.
Завдання №1. Розібратися в собі.
Що значить розібратися в собі? По-перше, розібратися в собі – це означає усвідомити свої емоції, стани, переживання і думки, а також зрозуміти їх причину. По-друге, – це значить визначити свої можливості і обмеження, переваги і недоліки. По-третє, розібратися в собі – це значить зрозуміти, хто ти такий і чого, зрештою, ти хочеш від цього життя.
Для чого людині необхідно розібратися в собі? Для того, щоб мати можливість осмислено будувати своє життя і долю, і свідомо скеровувати їх у бажане русло. Люди, які цим питанням у своєму житті приділяють недостатньо уваги, дуже рідко бувають успішними і ніколи не бувають по-справжньому щасливі. « Не знає, куди пливти, жоден вітер не буде попутним ».
І навпаки, людям, які розібралися з питанням « Хто я такий (а) і що мені потрібно? » жити стає набагато простіше і спокійніше. Тому що з'являється ясність, стає зрозуміло, куди треба йти і що необхідно робити.
Ось як приклад кілька типових життєвих ситуацій, які ставлять перед людиною завдання:
Вибір професії чи роду діяльності. Для того, щоб правильно вибрати професію нам вкрай необхідно знати про себе дві речі: що мене найбільше цікавить, до чого найбільше лежить душа» і наскільки у мене вистачить сил і здібностей цим займатися професійно. Якщо ти такою інформацією про себе не володієш, усвідомлений вибір буде зробити вкрай важко.
 
Класифікація тарганів у голові. Останнім часом стала популярною розвага по знаходженню в собі психологічних проблем, страхів і комплексів. Своїх внутрішніх ворогів потрібно знати «в обличчя»! Заняття хоч і дивне, але, безумовно, корисне, особливо якщо потім з виявленими тарганами буде проведена серйозна корекційно-виховна робота.

Подолання власної ліні. Для того, щоб впоратися з власною лінню, спочатку необхідно розібратися в її причинах. « Чому я ніяк не можу змусити себе почати щось робити (зарядку, прибирання, річний звіт, нове життя), при тому, що чудово розумію – це необхідно зробити? В чому причина того, що мені не хочеться цього робити? » Від того, наскільки ця причина буде правильно нами розпізнана, буде залежати,наскільки ефективно буде обраний нами метод її подолання.

Визначення причин свого роздратування. « Чому мене так дратує, коли (чоловік-дружина, дитина, начальник, колега, сусід, батьки) щось робить або говорить?
Чи дратує навіть просто фактом свого існування? »
Прояснити причини і механізми свого роздратування – це перший і найважливіший крок, щоб позбутися від цієї «токсичної» емоції, яка «зжирає» неймовірну кількість нашої енергії і псує життя нам і оточуючим. Для цього, в першу чергу, необхідно зрозуміти, що в тобі, особисто, реагує роздратуванням на людей і події. Роздратування твоє? Значить і причина лежить в тобі! Розберися в собі.
Розібратися у собі – означає зробити перший крок, щоб почати усвідомлено і цілеспрямовано змінювати своє життя на краще. Якщо підійти до цього завдання серйозно і відповідально, позитивні зміни у вашому житті не змусять себе чекати! До речі, коли бажання розібратися в собі стає дуже сильним, багато хто не витримує і йде вчитися на психолога.

Завдання № 2. Зрозуміти інших.
З дитинства людина опиняється «занурена»(часто, крім своєї волі) в дуже щільну та інтенсивну взаємодію з іншими людьми. Дитячий садок, потім школа, потім інститут, потім робота і скрізь люди, люди, люди. І всі від тебе постійно чогось хочуть, а ти, в свою чергу, постійно чогось хочеш від них. Для того, щоб нормально продуктивно взаємодіяти з людьми: спілкуватися, працювати, відпочивати, вкрай необхідно розуміти, хто вони такі, як вони влаштовані, що ними рухає, чим вони дихають і чим живуть. Або, кажучи психологічною мовою, нам необхідно розібратися в особливостях їх характеру, мотиви їхніх дій і вчинків, причини і зміст їх емоційних переживань, у їх уявленнях про Світ і людей і т. д. І знову життєві приклади.



Чому деякі люди постійно спізнюються? Люди можуть спізнюватися з різних причин. Можуть через елементарний брак організованості, можуть із-за погано розвиненого сприйняття часу (не «дружать» з часом). А може це неусвідомлений ненавмисний опір з їх боку? Або умисне нехтування моїми інтересами? Просто вони вважають свій час більш цінним, ніж мій, а свої справи важливіші моїх? Перш, ніж якось реагувати на ці запізнення (обурюватися, ображатися, боротися або змиритися) нам необхідно розібратися в причинах для кожного конкретного випадку (знайомої людини).
Чому люди не можуть позбутися від звички палити?Це брак сили волі або тютюн як занадто сильний наркотик? Вченими давно доведено, що фізіологія тютюнової залежності відіграє незначну роль. Куріння – це психологічна, а не фізіологічна залежність. Та, незважаючи на це, найчастіше, щоб кинути палити, сили волі та медикаментозних засобів буває недостатньо. Для того, щоб спроба була успішною, нам необхідно розібратися, з якими потребами і проблемами пов'язано куріння у людини, як воно «вбудовано» в психологічну структуру її діяльності і активності.
Чому деякі люди тяжіють до екстриму? Це ж нерозумно і абсолютно безглуздо, кожен раз так ризикувати найціннішим, що є у людини – її Життям. Перш ніж навішувати на цих людей ярлик « адреналінових наркоманів», необхідно зрозуміти, що ними рухає. Може бути, таким чином вони кидають виклик власним страху і це для них єдиний спосіб з ним впоратися? Або може бути, постійно кидаючи виклик своєму страху, вони усвідомлено загартовують свій характер? Може бути і таке, що спочатку («від природи») потреба в «гострих відчуттях» у цих людей настільки сильна, що екстремальний спорт – це для них єдиний конструктивний вихід.
Чому люди страждають(відчувають негативні емоції) з-за всякої нісенітниці? Чому одна і та ж ситуація, подія або новина викликає справжній емоційний «вибух» у однієї людини і залишає практично байдужим іншу? По-перше, в силу фізіології та особливостей нервової системи одні люди від природи більш емоційно чутливі, ніж інші. По-друге, люди емоційно реагують не на самі ситуації, а на свою власну інтерпретацію (бачення) цієї ситуації.
Для когось втрата роботи – це катастрофа, крах всіх життєвих планів і депресія, а для когось- можливість відпочити, «перезавантажитися» і почати, нарешті, займатися тим, чим давно мріялося.
Ми оцінюємо проблему іншої людини крізь призму свого досвіду, і часто нам здається, що ця, інша людина, кілька драматизує свою ситуацію. Драматизує через неправильну інтерпретацію. І якщо ми хочемо допомогти і підтримати, то повинні намагатися подивитися на ситуацію її очима.
Зрозуміти інших – дуже важлива умова нормального взаємодії з людьми. Взаємодіяти і спілкуватися з людьми, виходячи з правильного розуміння їх характеру, емоцій і мотивів набагато простіше і продуктивніше. Якщо підійти до цього завдання серйозно і системно, якість відносин з оточуючими почне дуже відчутно поліпшуватися прямо у вас на очах

Завдання №3. Управляти собою.
Чи замислювалися ви над тим, що людина-єдина жива істота на планеті Земля, яка може довільно (за власним бажанням і з власної волі) керувати своєю активністю, своєю поведінкою і своїм станом? Всі інші істоти такої конкурентної переваги позбавлені.
Чи замислювалися ви про те, що людина єдина істота, яка усвідомлює себе та може спостерігати за своїми думками, емоціями та поведінкою? Ці дві унікальні здібності накладають на нас певні зобов'язання: максимально сумлінно усвідомлювати і пізнавати себе (див. Завдання №1) і використовувати отримані знання для свідомого управління собою, своїм тілом і організмом, своїми статками та емоціями, своїм інтелектом і творчими здібностями і багатьом іншим.
Власне кажучи, коли говорять про самовдосконалення, то найчастіше говорять саме про формування навичок самоврядування. Без напрацьованих навичок свідомого самоврядування людина рідко буває успішним і ефективним. А без реалізації прагнення до самовдосконалення вона ніколи не буває по-справжньому щасливою – щасливі люди, це люди, які досягли майстерності в управлінні своїми здібностями.
Ось приклади того, як можна собою керувати і навіщо це робити.
Управління своїм тілом. Коли дивишся виступ талановитого акробата, гімнаста або танцюриста, відчуваєш захват і здивування перед їхньою майстерністю. При цьому, дивлячись на них, розумієш, що можливості людини по управлінню своїм тілом і своїми рухами воістину безмежні. Ті ж почуття і думки випробовуєш, коли дивишся і слухаєш гру музиканта-віртуоза – здається неймовірним, що людина може так володіти своєю тонкою моторикою і так володіти інструментом. Відчувати своє тіло і вміти ним керувати – це надзвичайно необхідні навички для успішної діяльності в різних сферах, так і для підтримки гарного самопочуття і міцного здоров'я. До речі, одним з найвідоміших методів формування цих навичок є йога, з допомогою якої, крім двох зазначених, формується ще одна дивовижна навичка – навичка управління і регулювання власними фізіологічними процесами: тиском, диханням, серцебиттям, глибокою м'язовою релаксацією та ін.
Емоційна саморегуляція. Наші емоції і наші емоційні стану – незмінні супутники нашого життя. Іноді вони бувають дуже сильними і буквально «затопляють»нашу свідомість, змушуючи втрачати контроль над своїми словами і діями. Будучи фоном нашої діяльності, емоції можуть як сприяти їй (інтерес, натхнення, ентузіазм), так і відчутно перешкоджати (розчарування, страх невдачі, нудьга). Крім того, тривале перебування в сильному і негативному емоційному стані може бути джерелом психологічної травматизації і фактором виникнення соматичних захворювань. У зв'язку з цим життєво необхідно мати в своєму арсеналі кілька методів емоційної саморегуляції і регулярно ними користуватися.
Управління інтелектуально-пізнавальними процесами. А чи знаєте ви, що одним із найголовніших факторів успіху будь-якої діяльності є навик довільної концентрації уваги? Саме цей навик забезпечує максимальну включеність нашого мозку рішення будь-якої складної задачі чи проблеми.
Настільки ж велике значення концентрація уваги має для якості і швидкості навчання. Хороша новина в тому, що цей навик не є вродженою здатністю – він практично повністю тренується і відповідні методики для його розвитку є.
Також існує досить велика кількість мнемотехнік для розвитку якості пам'яті, які при сильному бажанні з абсолютно рядовий пам'яті можуть зробити визначну. Крім того, існує велика кількість технологій «прокачування» інтелекту і мислення, що дозволяють максимально оптимізувати процес вирішення найрізноманітніших інтелектуальних і творчих завдань.
Інколи для досягнення бажаного результату людині може не вистачати мотивації. І тоді на допомогу приходять техніки самомотивації, коли людина самостійно намагається посилити силу своєї мотивації або змінити її якість та зміст.
Також людина сама в змозі формувати у себе певну мотивацію, наприклад мотивацію досягнення, яка формується як наслідок позитивного досвіду подолання посильних труднощів і перешкод. Іноді бувають ситуації, коли існує надлишкова мотивація, і її, навпаки, треба послабити. Виявляється «перемотивововані» люди також малопродуктивні, як і «недомотивированні».

Завдання №4. Впливати на інших.
Людина живе серед людей і комуні кує з ними. Від інших людей, їх дій, вчинків, поведінки залежить задоволення багатьох її бажань і потреб. І щоб ці бажання задовольнялись, людина змушена так чи інакше впливати на інших людей і управляти їх поведінкою.
Ця задача аж ніяк не проста, оскільки у людей, на яких нам необхідно вплинути свої бажання, свої інтереси і свої плани. Тому людей навколо себе необхідно постійно переконувати і вмовляти, заінтриговувати і зацікавлювати, контролювати і направляти, карати і примушувати – тобто чинити на них вплив. І знову приклади.
Змусити-умовити дитину прибирати у себе в кімнаті. Будь-яка нормальна дитина, природно, м'яко скажемо, не горить бажанням прибирати в кімнаті. Як донести до свідомості дитини, що порядок – це абсолютно необхідна побутова та робоча норма? Чи можна сильно не заморочуватися з її свідомістю, а домогтися від неї порядку невпинним тиском, батогом і пряником? Чи можна без батога, а тільки за допомогою пряника? І тут на допомогу нам приходить педагогічна психологія з усім своїм вельми багатим арсеналом рекомендацій і прийомів виховного впливу.

Керувати увагою аудиторії.
Публічні виступи, доповіді, презентації - усе це, якщо ми хочемо аплодисментів, вимагає навичок з управління та переключення уваги аудиторії. Необхідно тримати увагу аудиторії «в тонусі», не даючи їй відволікатися. Необхідно постійно підігрівати інтерес і інтригу, постійно перемикатися з однієї форми подачі матеріалу на іншу, використовувати гумор, організовувати діалог з аудиторією і багато іншого. Якщо цього не робити, більша частина, що ви хочете донести до слухачів «проскочить» повз їх свідомості, як би ви не були логічні й послідовні у викладі матеріалу.
Ми всі без винятку кожен день стикаємося з тими чи іншими психологічними завданнями. Ми так до цього звикли, що часто робимо це «на автоматі»: по шляху найменшого «опору» слідуючи нашим звичкам, керуючись нашим життєвим досвідом.
А між тим, життя нас вчить так, щоб ми постійно розвивалися і удосконалювалися фізично, особистісно та духовно. У цих завданнях міститься величезний потенціал для вашого зростання і розвитку – головне, не боятися їх вирішувати і не лінуватися прикладати до їх вирішення усвідомлених зусиль.
Допомагає при цьому знання психології? Безумовно! Психологія - це галузь, яка озброює нас знаннями про себе і про людей, і ці знання є життєво необхідними для успішного вирішення найрізноманітніших життєвих завдань і поліпшення якості нашого життя. Психологія – це галузь, яка озброює нас знаннями для нашого особистісного розвитку, вказуючи куди, як і з допомогою чого нам краще рости і розвиватися.

2. Арт –терапія у житті кожного…..

« Малюємо щастя» ( вправа з арт-терапії )
Арт-терапія – це терапія образотворчим мистецтвом з метою аналізу та позитивного впливу на психоемоційний стан людини.
Арт-терапія не має протипоказань та обмежень по віку, не вимагає наявності мистецьких задатків, тому є доступною та зрозумілою для особистості кожного.
Тож спробуємо!
Вправа з арт-терапії «Карта щастя»
Мета вправи – усвідомлення своїх почуттів та емоцій, приходить усвідомлення, куди рухатись для покращення якості свого життя.

Тривалість – 15-20 хвилин.
Матеріали – бумага формату А3 або А4, фарби, пензлик або олівці.
Як виконувати:
– покладіть перед собою папір;
– уявіть своє щасливе життя, як Ви його бачите;
– прочитайте список звичок для щастя та оберіть 3, що знайшли відгук у Вашій душі;
– намалюйте ці три звички, а в центрі зобразіть своє щастя (це може бути будь-якій яскравий малюнок, що відображає Ваші щасливі почуття та емоції).
Список звичок для щастя:
1. Сміх. Слухати, дивитись гумористичні передачі; читати веселі розповіді або роздивлятися веселі малюнки.
2. Ранкова гімнастика.
3. Читання книги.
4. Улюблена музика.
5. Масаж.
6. Спілкування з друзями.
7. Спілкування з сім’єю.
8. Гарно виспатись.
9. Робити собі подарунки.
10. Ароматна кава або чай.
11. Улюблені солодощі.
12. Перегляд позитивного фільму.
По закінченню своєї роботи, уважно подивіться на неї і дайте відповідь на питання:
– Що Ви відчуваєте в даний момент?
P.S.: Додавайте в коментарі свої карти щастя.

3. Релаксація – це чудово!

Вправа « ЯК РАДІТИ КОЖНОМУ ДНЮ?»
Життя буває дуже складним. Але завжди є привід для чогось хорошого і позитивного, навіть у найважчі моменти.
Коли ми зосереджені на хороших речах та емоціях, у нас з’являється стимул жити та піклуватися про інших людей.
Більшість кращих речей у житті — безкоштовні!
Пропоную цікаву і корисну практику «П’ять хороших новин або п’ять позитивних емоцій». Щовечора пригадуйте, що за день у Вас було позитивного, які позитивні емоції Ви відчували. Спробуйте, це дійсно працює!

На сьогодні все…..Дал і буде….

1-10 of 878